Вперше Кміти згадуються в першій половині 19 століття. У XIV столітті ця родина успадкувала замок у Вішнічі. Потім сім'я Кміта отримала землю в передгір'ї Перемишля та в горах Бещади наприкінці XIV століття. Представники роду посідали впливові посади в Королівстві Ягеллонів, зокрема, на галицьких землях Королівства.
Вони обрали своїм замком Собєнь, а після його знищення угорською армією князя Ракоці переїхали до Леско (замок Собєнь врешті-решт впав у розорення після падіння Барської конфедерації). Сім'я Кмітів, заснувавши нові села, просунулася по Сану та його притоках. Вже на початку XV століття їм належали, серед іншого, Соліна та Райське, в середині XV століття існували Творільне та Ступосяни, Загорце, Яворник Польський, а наприкінці 16 століття вони мали близько 60 сіл у Бещадах, включаючи Ветліну, Берегув-Гурне, Устшики-Горне та Сянек.
Ян[1] (Ясек[2]) з Вишнича і Дам'яниць (?—після 1364), з дружиною Катажиною[3] мав двох синів, старшим з яких був Ян (Ясько), руський і краківський староста:[1]
Ян (Ясько) Кміта (бл.1330[4]—1376)— руський і краківський староста; дружина— Ганка (пол.Hanka);
Ясек на прізвисько «Темпи» (помер до 1434), дружина— Барбара Вонтробчанка Стшелецька, дочка сандомирського каштеляна;
Малгожата, дружина познанського підстлія Яна Голяна з Обіхова, Пшедпелка Мосьциця з Великого Козміна.
Клеменс Кміта; (1421) Шренява, герб Сміграда, сяноцький староста
Миколай з Вісьніча, Собєня, Дубецька[pl] (пом. 1447)— перемиський каштелян у 1433—1447; двічі одружувався; перша дружина; невідома, друга— краківська каштелянка Малгожата з Міхалува;
Миколай з Дубецька, син першої дружини батька; дружина Малгожата, мали трьох синів (розлучилися 1441 року, зять Міхала «Мужила» Бучацького[6]):
Станіслав;
Миколай, помер замолоду;
Ян Кміта (пом. 1450)— провінціал чесько-польської францисканської провінції
Ян Носек із Собеня (?—1458/1460)— середній син перемиського каштеляна, дідич Собеня, каштелян перемиський, львівський, дружина— Марта, мали 5 синів:[8]
Добеслав Кміта (помер у 1478р.)— наймолодший син перемиського каштеляна, дідич Вісьнича, воєвода люблінський і сандомирський.[8], раніше Люблін— брат Яна (помер у 1458/60 р.), Каштелян
Ян;
Пйотр (1442[джерело?]—1505)— маршалок великий коронний, студент Краківського університету;
Станіслав, брав участь у битвах під Вишнівцем 1512 та Оршею 1515, покінчив життя самогубством;[11]
Пйотр (1477—1553)— молодший син батька, маршалок великий коронний, краківський воєвода,[12][13] найвідоміший з роду[14]. Дружина— Барбара Гербурт.
Анджей Кміта (помер у 1494р.) Лат. Андреас Кміта де Вішніце, брат Пйотра Капітаней Сцепусієнсіс та Станіслава, 1487,— староста Белза та Бецьких, королівський придворний, син Яна Кміти (помер 1458/60), каштелян
Станіслав Кміта (близько 1450—1511)— воєвода, воєвода Рутенії, каштелян Санока, брат Анджея
Пйотр Кміта (1442—1505)— краківський воєвода, коронний маршал, старший син Яна(помер 1458/60) каштелян, брат Анджея та Станіслава
Strzelecka A. Kmita Jan (Jaśko) h. Szreniawa (zm. 1376) // Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław— Warszawa— Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1967.— T. XIII/1, zeszyt 56.— S. 89. (пол.)
Urban W. Mężyk Stanisław z Putniowic // Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław— Warszawa— Kraków— Gdańsk, 1975.— T. XX/3, zeszyt 86.— S. 515—516. (пол.)
Polski Słownik Biograficzny.— Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1967.— T. XIII/1, zeszyt 56.— 160 s. (пол.)
