Клінічна лікантропія

Клінічна лікантропія чи просто лікантропія — рідкісний психіатричний синдром, при якому хворому здається, що він перетворюється чи може перетворюватись на тварину^[1]. Міфічна хвороба, через яку хворий перетворюється на звіра, також має назву лікантропії. У деяких випадках визначити, якою саме твариною уявляє себе хворий, не вдається.

Напади людини, яка уявила себе вовком. Лукас Кранах старший. Гравюра на дереві. Близько 1512 року

Симптоми

Вважається, що діагноз лікантропія можна ставити у разі виявлення одного з двох симптомів^[2]:

• хворий сам розповідає, що він іноді відчуває або відчував, що перетворився на звіра;
• хворий поводить себе досить по звірячому, наприклад виє, гавкає чи повзає навколішки.

Відомі хворі

• У Біблії (Дан 4) йдеться, що на подібну хворобу страждав Навуходоносор II;
• Мануель Бланко Ромасанта — перший іспанський серійний убивця;
• Тірдат III, цар Великої Вірменії, якого зцілив Григорій Просвітитель. На знак подяки цар проголосив християнство державною релігією.

Примітки

1. Garlipp P., Gödecke-Koch T., Dietrich D.E., Haltenhof H. Lycanthropy — psychopathological and psychodynamical aspects^{[недоступне посилання з квітня 2019]} // Acta Psychiatrica Scandinavica. — 2004. — Т. 109. — № 1. — С. 19-22. — ISSN 0001690X
2. Keck P.E., Pope H.G., Hudson J.I., McElroy S.L., Kulick A.R. Lycanthropy: alive and well in the twentieth century // Psychological Medicine. — 1988. — Т. 18. — № 1. С. 113—120. — ISSN 00332917

Джерела

• Ликантропия // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Benezech M., DeWitte J., Etcheparre J.J., Bourgeois M. A Lycantropic Murderer [Архівовано 29 вересня 2007 у Wayback Machine.] // American Journal of Psychiatry. — 1989. — Т. 146. — № 7. — С. 942. — ISSN 0002953X.
• Blom, J. D. (2014). «When Doctors Cry Wolf. A Systematic Review of the Literature on Clinical Lycanthropy». History of Psychiatry 25: 87-102.
• Fahy T. A. ‘Lycanthropy: A Review’, Journal of the Royal Society of Medicine 82 (1989), 37.
• Garlipp P., Gödecke-Koch T., Dietrich D.E., Haltenhof H. Lycanthropy — psychopathological and psychodynamical aspects^{[недоступне посилання з квітня 2019]} // Acta Psychiatrica Scandinavica. — 2004. — Т. 109. — № 1. — С. 19-22. — ISSN 0001690X
• Kahlil et al. (2012). «Lycanthropy as a Culture-Bound Syndrome: A Case Report and Review of the Literature» [Архівовано 20 вересня 2016 у Wayback Machine.]. Journal of Psychiatric Practice 18: 51-54.
• Keck et al. (1988). «Lycanthropy: Alive and Well in the Twentieth Century». Psychological Medicine 18: 113-20.
• Koehler, K. Ebel, H. Vartzopoulos, D. (1999). «Lycanthropy and Demonomania: Some Psychopathological Issues». Psychological Medicine 20: 629—633.
• Metzger, N. (2013). «Battling Demons with Medical Authority: Werewolves, Physicians and Rationalization» [Архівовано 26 липня 2018 у Wayback Machine.]. History of Psychiatry 24: 341—355.
• Moselhy, H. F. (1999). «Lycanthropy: New Evidence of its Origins». Psychopathology 32: 173—176.
• Noll R. (1992). «Vampires, Werewolves & Demons — 20th Century Reports in the Psychiatric Literature». — Bruner/Mazel Publishers, New York, USA, 1992—244 p. ISBN 0-87630-632-6
• Yellowlees P. M., ‘Werewolves Down Under — Where Are They Now?’, The Medical Journal of Australia 151 (1989), 663—665, 664.