Кирило (Михайлюк)

Кирило (в миру Михайлюк Михайло Ілярович; нар. 5 грудня 1963, с. Швейків Монастириського району Тернопільської області) — архієрей Православної церкви України (до 15 грудня 2018 року — Української Автокефальної Православної Церкви), єпископ Ужгородський і Хустський.

Кирило
Єпископ Ужгородський і Хустський (до 5 лютого 2019 — Ужгородський і Закарпатський)
з 25 грудня 2014
Церква:	УАПЦ → ПЦУ
Попередник:	Володимир (Романюк)
Єпископ Ужгородський і Закарпатський
3 серпня 2003 — 26 грудня 2014
Церква:	УПЦ КП
Попередник:	Володимир (Романюк)
Наступник:	Варсонофій (Руднік)
Альма-матер:	Київська духовна академія
Діяльність:	священник
Тезоіменитство:	22 червня
Ім'я при народженні:	Михайло Ілярович Михайлюк
Народження:	5 грудня 1963(1963-12-05) (60 років) Швейків, Монастириський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Дияконство:	26 квітня 1986
Священство:	19 липня 1988
Чернецтво:	22 червня 2003
Єп. хіротонія:	3 серпня 2003
Хто висвятив у єпископа	Філарет (Денисенко), Олександр (Решетняк), Антоній (Махота), Панкратій (Тарнавський), Климент (Кущ), Михаїл (Зінкевич)
Кирило у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Михайлюк.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Михайлюк Михайло.

Життєпис

Закінчив Шейківську восьмирічну школу, Богородчанське МПТУ-12. У серпні 1985 р. вступив до Московської духовної семінарії.

26 квітня 1986 року ректором МДАіС архієпископом Дмитрієвським Олександром рукоположений у сан диякона.

Після закінчення навчання служив у Тернопільсько-Кременецькій єпархії. 19 липня 1988 р. архієпископом Волинським і Рівненським Варлаамом рукоположений на священика. Призначений настоятелем парафії Святої преподобної Параскеви Сербської в селі Поручин і Святих благовірних князів Бориса і Гліба в с. Біще Бережанського району 5 серпня того ж року.

24 листопада 1990 р. перейшов під юрисдикцію УАПЦ на чолі з митрополитом Мстиславом (Скрипником). 22 грудня 1990 р. переведений на парафію Пресвятої Трійці містечка Заложці Зборівського району.

24 травня 1993 р. у храмі Св. рівноап. Кирила і Мефодія с. Шейків архієпископом Тернопільським і Кременецьким Яковом (Панчуком) возведений у сан протоієрея. З 26 червня по 21 листопада служив у кафедральному соборі Св. Андрія Первозваного у місті Хмельницький.

1 грудня 1998 р. єпископ Хмельницький і Кам'янець-Подільський Антоній (Махота) призначив протоієрея секретарем Хмельницької єпархії.

1999 року Кирило вступив до Київської духовної академії.

З благословення Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета 22 червня 2003 року пострижений в чернецтво з іменем Кирило (на честь святого Кирила, патріарха Александрійського).

23 липня 2003 р. возведений у сан архімандрита.

Єпископське служіння

На своєму засіданні 26 липня 2003 р. Священний Синод Української Православної Церкви Київського Патріархату обрав архімандрита Кирила (Михайлюка) на єпископа Ужгородського і Закарпатського.

2 серпня 2003 у Свято-Володимирському патріаршому кафедральному соборі відбувся чин його наречення, який звершили Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, єпископ Білоцерківський Олександр (Решетняк), єпископ Хмельницький і Кам'янець-Подільський Антоній (Махота), єпископ Васильківський Панкратій (Тарнавський), єпископ Сімферопольський і Кримський Климент (Кущ), єпископ Чернігівський і Ніжинський Михаїл (Зінкевич). 3 серпня у Свято-Володимирському соборі Києва за Божественною літургією Святійший Патріарх Філарет у співслужінні єпископів, які брали участь у нареченні, звершив хіротонію архімандрита Кирила (Михайлюка) на єпископа Ужгородського і Закарпатського.^[1]

Удостоєний вищих церковних нагород, зокрема ордену Архістратига Михаїла (23 січня 2004 р.).

Під час війни з Росією у 2014 році владика Кирило відвідав зону АТО, привізши захисникам України позашляховик, придбаний за кошт вірян Виноградівського району, а також сфотографувався на фоні автівки з автоматом і боєприпасом^[2]. Останній факт викликав невдоволення керівництва УПЦ КП.

26 грудня 2014 року за рішенням Священного Синоду УПЦ КП владика був заборонений у служінні «за вчинення дій, несумісних з саном єпископа, які стали причиною спокуси та критики на адресу Церкви, порушення 83 Апостольського правила, яким єпископу забороняється займатися військовою справою».^[3]

Єпископ Кирил (Михайлюк) у відповідь оголосив про свій вихід зі складу УПЦ Київського Патріархату. Водночас ще за день до рішення Синоду УПЦ КП, 25 грудня, прийнятий у юрисдикцію УАПЦ та призначений керуючим Закарпатською єпархією УАПЦ^[4].

15 грудня 2018 року взяв участь у Об'єднавчому соборі українського православ'я ставши учасником новоутвореної Православної Церкви України.

Відповідно до рішення Священного Синоду ПЦУ від 5 лютого 2019 р., змінено титул на «Єпископ Ужгородський і Хустський». Єпископ Кирило є членом комісії з канонізації святих ПЦУ; з його активного сприяня відбулися перші дві канонізації ПЦУ: Святителя Йосифа Нелюбовича-Тукальского та прведної Єлизавети (Гальшки) Гулевич.

Примітки

1. Наречення і хіротонія архімандрита Кирила (Михайлюка) на єпископа Ужгородського і Закарпатського. http://kievpatr.org.ua. Офіційний сайт УПЦ КП. 8 серпня 2002. Архів оригіналу за 26 серпня 2003. Процитовано 21 січня 2021.
2. Про закарпатського священика Кирила з автоматом пише й закордонна преса (ФОТО). Архів оригіналу за 24 Листопада 2016. Процитовано 23 Листопада 2016.
3. Рішення синоду УПЦ КП про відсторонення. Архів оригіналу за 25 Січня 2015. Процитовано 25 Січня 2015.
4. Заборонений за фото зі зброєю єпископ УПЦ КП Кирил перейшов до УАПЦ. Архів оригіналу за 24 Листопада 2016. Процитовано 23 Листопада 2016.

Посилання

• Кирил (Михайлюк). Єпископ Ужгородський і Хустський. [Архівовано 16 Листопада 2020 у Wayback Machine.]
• Правлячі Архієреї [Архівовано 11 Листопада 2016 у Wayback Machine.] // Патріархія УАПЦ.