Кирик Ружинський

Ки́рик (Кирило) Остафійович Ружи́нський (? — бл. 1601) — руський князь, отаман на Запоріжжі, згодом черкаський підстароста. Брати: низовий гетьман Богдан, Миколай, Михайло. Один з братів здобув татарський замок Сламгород і зрівняв його з землею. Історик Іван Крип'якевич називав його ім'ям Костянтин.^[3]

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ружинські.

Кирик Ружинський
Псевдо	Кирило, Костянтин
Народився	не відомо Ружин
Помер	близько 1601 Котельня
Поховання	Стара Котельня[1]
Країна	Річ Посполита
Діяльність	військовик
Титул	князь
Посада	посол Сейму Речі Посполитої[d]
Військове звання	ротмістр королівськийd[2]
Конфесія	православний, католик
Рід	Ружинські
Батько	князь Остафій Іванович Ружинський
Мати	Анна Олізар Вовчок
Родичі	Богдан, Миколай, Михайло (брати)
У шлюбі з	1. Євдокія Куневська 2. Ядвіґа Хвальчевська
Діти	Роман Ружинський
Герб

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Кирило.

Життєпис

1585 року деякий час перебував на Запорозькій Січі, брав участь у поході запорожців проти татар.

За даними Івана Крип'якевича, 1588 року разом з 1700-ма козаками брав участь у святкуванні коронації (святковий обхід) Сигізмунда III Вази на Площі Ринок у Львові.^[3]

Під час повстання Северина Наливайка 1594-96 років очолював передовий загін коронних військ, який вів бої проти повстанців на Київщині. 27 березня 1596 року Матвій Шаула інформував його про хід перемовин з С.Наливайком, обіцяючи видати його.^[4]У квітні 1596 року загін Кирика був розбитий козацькими військами під командуванням Северина Наливайка і Матвія Шаули поблизу Білої Церкви.

За лицарські заслуги король Польщі та правитель Речі Посполитої Стефан Баторій надав йому 1581 року в довічне користування Котельню за Житомиром. Під час того, як Кирика не було вдома, татари напали на Ружин, загорівся і будинок князя Кирика, у якому згоріла його перша дружина — княгиня Євдокія Куневська. Від неї мав сина Романа та доньок: Анну, Гелену та Ядвіґу. Вдруге одружився з Ядвігою Фальчевською.^[5]

Був похований у церкві в Котельні.