Килич-Арслан IV

Килич-Арслан IV (1237—1265) — 13-й султан Рума в 1248—1265 роках. Ім'я перекладається як «Меч лева». Повне ім'я Рукн ад-Дін Килич-Арслан бен Кей-Хосров.

Килич-Арслан IV
Ім'я при народженні	перс. رکن الدین قلج ارسلان بن کیخسرو
Народився	1237(1237)
Помер	1265 Конья ·вбивство
Поховання	Конья
Національність	тюрки
Діяльність	голова держави
Титул	султан Рума
Посада	султан Румаd
Термін	1248—1265 роки
Попередник	Кей-Кавус II
Наступник	Кей-Хосров III
Конфесія	суннізм
Рід	Сельджуки
Батько	Кей-Хосров II
Мати	Хуанд-хатун
У шлюбі з	Гумадж-хатун
Діти	Кей-Хосров III

Життєпис

Походив з династії Сельджукидів. Син султана Кей-Хосрова II. Його матір'ю була Хуанд-хатун, донька бія з Коньї. Народився у 1237 році. Після смерті батька у 1246 році опинився під опікою атабега (наставника) Бахи ад-діна Терджумана. Того ж року фактичний правитель держави візир Шамс ад-Дін аль-Ісфагані замість султана Кей-Кавуса II відправив до Каракорума на великий курултай з виборів нового кагана молодшого брата — Килич-Арслана.

Обраний каган Ґуюк у 1248 році оголосив саме Килич-Арслана новим володарем Рума замість Кей-Кавуса II, оскільки той не прибув до Каракоруму. У 1249 році Килич-Арслан IV в супроводі 2 тисяч монгольських вершників прибув до Сівасу. Тут було оголошено про зміну влади в країні. Килич-Арслан IV призначив новим візирів свого Баху ад-Діна Терджумана. 25 березня того ж року за наказом султана візира Ісфагані заарештовано і страчено. Це призвело до заворушень в державі. Владу нового султана визнали в Ерзінджані, Сівасі, Кайсері, Малатьї, Харпуті та Діярбакирі. Інша частина країни, як і раніше, підпорядковувалася Кей-Кавусу II. 14 червня 1249 року біля Акшехіра відбулася битва, в якій Килич-Арслан IV зазнав поразки. Натомість вищими сановниками держави було ухвалено рішення про те, що на троні в будуть одночасно сидіти усі три брати: Кей-Кавус II, Килич-Арслан IV і молодший брат Кей-Кубад II. Сановникам вдалося вмовити братів піти на це і Румом одночасно стали правити три султана. Фактично держава розпалася на три частини.

У 1254 році після смерті третього співсултана Кей-Кубада II швидко набрав оберти конфлікт з Кей-Кавусом II. Килич-Арслан IV залишив Конью та прибув в Кайсері, де оголосив себе окремим султаном. Була зроблена спроба розділити країну на дві частини, але вона була невдалою. У битві, що сталася за цим Килич-Арслан IV зазнав поразки. Він втік до Сісу, але по дорозі був схоплений тюркменами і доправлений в Кайсері. За наказом Кей-Кавуса II полоненого запроторено до фортеці Боргул.

За цим обставин у серпні 1256 року Хулагу спрямував проти Кей-Кавуса II, якого великий каган Менгу визнав незаконним султаном, нойона Байджу. У запеклій битві 14 жовтня 1256 року в районі Аксарая, війська на чолі із султаном були розгромлені. Кей-Кавус II у супроводі найближчого оточення втік до Антальї, а потім в Денизлі. Звідси він втік до Нікейської імперії. Султаном знову став Килич-Арслан IV.

З Коньї 1257 року султан вирушив до Хамадану, де в цей час перебував Хулагу. Хулагу вручив Килич-Арслану IV ярлик, що давав право на одноосібне керування румським султанатом. За цим у 1257—1258 роках Килич-Арслан IV брав участь у військовій кампанії проти Багдадського халіфату.

У 1257 році, скориставшись відсутністю брата, який перебував у війську хулагу під час кампанії проти Багдадського халіфату, Кей-Кавус II раптово залишив межі Нікейської імперії й знову захопив Конью, оголосивши себе султаном. Навесні 1258 року Килич-Арслан IV за підтримки монголів рушив з Ерзінджана. Втім Кей-Кавус II у битві між Сівасом і Токатом завдав братові поразки. Слідом за цим відновив владу в Токаті, а також за підтримки кочових тюркмен й курдів спробував захопив Ерзінджан.

На допомогу Килич-Арслану IV було спрямовано Байджу, який захопив Ельбістон і Малатью, але був відкликаний для облоги Багдаду. За цим обставин Килич-Арслан IV не мав змоги завершити військову кампанію. У 1259 році Хулагу викликав до себе в Тебріз обох сельджуцьких султанів і оголосив їм про те, що ухвалив рішення про розподіл Румського султанату на дві частини. Територія на схід від річки Кизил-Ирмак до міста Ерзінджан була віддана султану Килич-Арслану IV. Водночас збільшилася данина. Це рішення затвердив великий каган Менгу. Втім хулагу не зовсім довіряв Килич-Арслану IV тому призначив його перване (першим міністром) Мюїн ад-Діна Сулеймана.

У 1262 році після викриття змови Кей-Кавуса II проти монголів, його втечі до Візантійської імперії, Килич-Арслан IV став одноосібним володарем султанату. У 1265 році було знову захоплено Синоп у Трапезундської імперії. Того ж року перване повідомив Хулагу-хана, що султан Килич-Арслан IV спільно з арабами готує повстання проти влади монголів. У тому ж році султана було страчено. Населенню було оголошено, що султан помер в результаті хвороби. Новим правителем Руму став син попередника Кей-Хосров III

Примітки

Джерела

• Claude Cahen, Pre-Ottoman Turkey: a general survey of the material and spiritual culture and history, trans. J. Jones-Williams, (New York: Taplinger, 1968) 271 ff.
• Janine et Dominique Sourdel, Dictionnaire historique de l'islam, PUF, 2004 (ISBN 978-2-130-54536-1), p. 740—743