Кест

Кест, цест, ке́стус, це́стус^[1] (лат. cestus, caestus) — антична бойова рукавиця, яку надівали на руки учасники кулачного бою або панкратіону. На відміну від сучасних боксерських рукавиць, кест складався з окремих шкіряних смуг. Латинське cestus, caestus походить від дієслова caedere («завдавати удар», «бити», «ударяти», «розбивати», «вбивати»), тобто буквально — «бійчик», «боєць», «ударник»^[2]. Омонімом є інше латинське слово cestus, яке означає «підв'язка», «пояс» і походить від грец. κεστός.^[2]

Герої «Енеїди» Ентелл і Дарет у кестах. Мозаїка з віли у Вільлорі, бл. 175 р. н. е.

У Стародавній Греції

Сучасний малюнок кеста

У стародавніх греків кест був відомий під назвою «гімас» або «мейліхе» (грец. ίμάς, μειλίχη)^[3]. Він являв собою довгий ремінь з сирої м'якої шкіри, яким обв'язували руку від ліктя до верхніх фаланг пальців. Згадки про такі ремені зустрічаються вже в «Іліаді». Пізніше (з 400 р. до н. е.) до ужитку входить рукавиця, призначена для завдавання важких ударів — «мірмекс» або «сфайра» (μύρμηξ, букв. — «мураха»^[4], σφαίρα, букв. — «кулька»)^[5]. Її складовою було овальне кільцеподібне потовшення проти згину долоні: або з кількох шарів ременя або з металевої накладки. Надалі мірмекси та сфайри споряджалися металевими набійками та вузлами, потовшення укладали вже у готовому вигляді на згин долоні.

У Стародавньому Римі

Давньоримські кести були аналогічні грецьким, також складалися з окремих ременів, намотуваних на руку. Відоме їхнє застосовування боксерами-гладіаторами: цей тип гладіаторів так і звався «кести» («бійці», «ударники»). Удар руки у кесті, посиленому металевими накладками, завдавав серйозних пошкоджень, роблячи це видовище не менш кривавим і жорстоким, ніж інші види гладіаторських боїв^[6].

Широко відоме зображення кестів на елліністичній скульптурі «Квірінальський кулачний боєць», знайденої у Римі.

Див. також

Кести на руках «Квірінальського кулачного бійця»

• Боксерські рукавички
• Боксерський бинт
• Рукавиці-обважнювачі
• Кастет
• Текко

Примітки

1. Варіанти «кест», «кестус» являють собою класичне читання латинського cestus/caestus, а варіанти «цест», «цестус» — пізніше середньовічне. Латинське закінчення називного відмінка -us при адаптації латинських слів в українській мові традиційно відкидається
2. The Free Dictionnary (Cestus). Архів оригіналу за 22 Жовтня 2015.
3. В. В. Латышев. Греческие древности. Архів оригіналу за 5 Березня 2016.
4. μύρμηξ // Большой древнегреческий словарь (μ). Архів оригіналу за 12 Січня 2017. Процитовано 10 Січня 2017.
5. σφαίρα // Древнегреческо-русский словарь Дворецкого
6. Thomas A. Green. Martial Arts of the World: A-Q. Архів оригіналу за 5 Березня 2016.

Джерела

• Цест // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)