Квінт Лутацій Катул

Квінт Лутацій Катул (лат. Quintus Lutatius Catulus) — давньоримський політик і полководець, консул 102 до н. е.

Не плутати з Катулл.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Квінт Лутацій Катул.

Квінт Лутацій Катул Quintus Lutatius Catulus
Консул 102 до н. е.
Народження:	150 до н. е. або 149 до н. е.[1] Стародавній Рим
Смерть:	87 до н. е.(-087) Рим, Римська республіка
Країна:	Стародавній Рим
Рід:	Lutatii Catulid
Батько:	Квінт Лутацій Катул
Мати:	Popilliad[1][1]
Шлюб:	Сервілія
Діти:	Квінт Лутацій Катул Капітолін, Лутацій

Життєпис

Походив з патриціанського роду Лутаціїв. Син Квінта Лутація Катула. У 121 році одружився з донькою впливового політика Гнея Сервілія Цепіона. У 109 році до н. е. обирається претором (разом зі своїм швагром Квінтом Сервілієм Цепіоном). Після цього у 107, 106, 105 роках до н. е. висував свою кандидатуру на посаду консула, але програв відповідно Гаю Атілію Серрану, Гнею Маллію Максиму, Гаю Флавію Фімбрії.

У 102 до н. е. був консулом разом з Гаєм Марієм, брав участь в Кімврській війні. Спочатку захищав Верхню Італії від вторгнення кімврів, а в 101 до н. е., будучи проконсулом, разом з Марієм завдав їм страшну поразку на Равдінських полях біля Верцелли. Після битви виникла суперечка, хто ж узяв більшу участь у битві — Катул чи Марій. Легіонери Катула доводили першість свого полководця списами, якими були пронизані багато вбитих германців — на них було вибито ім'я Катула^[2]. У той же час, Плутарх згадує, що Катул був «прекрасною людиною, хоча і не настільки здатним полководцем»^[3]. Значна роль в успіхах Катула приписується також Суллі, який був легатом у Катула^[3]. Проте тріумф був розділений між Марієм і Катулом, хоча Марій продовжував вважати перемогу в битві своєю заслугою.

У 101—100 роках виступав проти лідера популярів — народного трибуна Луція Аппулея Сатурніна. Брав також участь в остаточному придушенні руху останнього. У 88 році до н. е. підтримав Луція Корнелія сулли, коли той захопив Рим та провів постанови щодо оголошення Гая Марія та народного трибуна Публія Сульпіція ворогами держави.

У 87 до н. е., коли Марій взяв верх над представниками партії сенату, Катул змушений був накласти на себе руки, щоб уникнути кари: отримавши необмежену владу, Марій почав зводити старі рахунки і сказав про Катула, що «він повинен померти»^[4]. За свідченням Аппіана, Катул був викликаний до суду разом з Луцієм Корнелієм Мерулою, але вони обидва покінчили життя самогубством. За повідомленням Плутарха, Катул «замкнувся в себе в будинку, запалив вугілля і задихнувся в диму»^[4].

Творчість

За словами сучасників, Катул відрізнявся м'яким характером і багатосторонньою освіченістю і був гарним оратором з приємним тембром голосу. Будучи дуже багатою людиною, він любив чудові споруди, які послужили прикрасою його рідного міста. З його творів головним чином було відомо «De consulatu suo і de rebus gestis suis» (історія війни з кімврами та тевтонами), вони не збереглися до нашого часу.

Родина

Дружина — Сервілія, донька Гнея Сервілія Цепіона, коснула 140 року до н. е.

Діти:

• Квінт Лутацій Катул Капітолін

Примітки

1. Digital Prosopography of the Roman Republic

   d:Track:Q100166489
2. Плутарх. Марій, 27
3. Плутарх. Сулла, 4
4. Плутарх. Марій, 44

Посилання

• Квінт Лутацій Катул. (у Smith's Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology.)(англ.)