Карягін Павло Михайлович

Павло Михайлович Карягин (Корягін, Корякін) (1752 — 7 травня 1807 року) — полковник, шеф 17-го єгерського полку, герой Російсько-перської війни .

Карягін Павло Михайлович
Народження	1752 рік Полтава, Гетьманщина
Смерть	7 травня 1807 рік Шуша, Шушинський повіт
Приналежність	Росія
Рід військ	піхота
Звання	полковник
Командування	13th Grenadier Regiment of Erivand
Війни / битви	Російсько-турецька війна (1768—1774) Російсько-перська війна (1804—1813)
Нагороди	Орден Святого Георгія Орден Святого Володимира 3 ступеня

Біографія

Почав свою службу рядовим в Бутирському піхотному полку в 1773 році, з яким і взяв участь у Російсько-турецькій війні.

У 1778 році під командою О. В. Суворова отримав бойове хрещення в боях проти кримських татар. У 1781 році був проведений в прапорщики, в 1783 році — в підпоручика. Служив в Білоруському єгерському батальйоні.

Разом з Бутирський полком Карягін увійшов в 1786 році до складу 4-го батальйону Кубанського єгерського корпусу.

Відзначився під час штурму фортеці Анапа 22 червня 1791 року, де командував ротою 4-й батальйону Кавказького єгерського корпусу. Був поранений кулею в руку і нагороджений чином майора.

Беручи участь в походах проти горців дослужився до полковника, 20 серпня 1800 року Карягін був призначений командиром 17-го єгерського полку, сформованого з 5-го батальйону Кубанського єгерського корпусу.

14 травня 1803 роки, після короткого шефства над 15-м єгерським полком, на нього було покладено полкове шефство. З цим полком Карягін взяв участь в Російсько-перська війна 1804—1813 років і 24 лютого 1804 року одержав орден Св. Георгія 4-го ступеня^[1].

Рейд Карягина

Відомим став під час Російсько-перської війни 1804—1813 років, особливо, в період 24 червня — 15 липня 1805 року, коли, оточений 20-тисячної перської армією Аббаса-Мірзи в Карабахської провінції, він три тижні протистояв їй в Аскеране, Шахбулаге і Мухратаге, не тільки відбиваючи напади персів, але сам беручи приступом фортеці. З загоном всього лише в 100 чоловік пробився до Цицианова, який ішов до нього на допомогу. За цю кампанію Карягін отримав золоту шпагу з написом «За хоробрість» .

Останні роки життя

Під час зимової кампанії 1806 року підірвав здоров'я і захворів на тиф, від якого 7 травня 1807 року помер. Виключений з армійських списків 31 липня 1807 року. Останньою його нагородою був орден святого Володимира 3-го ступеня, отриманий за кілька днів до смерті.

Пам'ять

У 1827 році село Карабулаг (нині — місто Фізулі) було перейменовано в Карягіна в честь Павла Карягіна.

Нагороди

• Орден Святого Георгія 4-го ступеня (1804 рік)
• Золоте зброю «За хоробрість» (1805 рік)
• Орден Святого Володимира 3-го ступеня (1807 рік)

Примітки

1. № 642 по списку Судравского, № 1544 по списку Григоровича — Степанова

Джерела

• Бобровский П. О. История 13-го Лейб-гренадерского Эриванского Его Величества полка за 250 лет (1642—1892): в 5 частях. — СПб.: Тип. В. С. Балашева, 1893. — Т. 3. — 771 с.
• Военная энциклопедия / Под ред. В. Ф. Новицкого и др. — СПб.: Т-во И. Д. Сытина, 1911—1915.
• Потто В. А. Кавказская война в отдельных очерках, эпизодах, легендах и биографиях: в 5 томах. — 2-е изд. — СПб.: Тип. Е. Евдокимова, 1887. — Т. 1: От древнейших времён до Ермолова. — 738 с.

Посилання

• Карягин Павло Михайлович (1752—1807) [Архівовано 22 грудня 2017 у Wayback Machine.]