Карпенко Василь Васильович

Васи́ль Васи́льович Карпе́нко (10 лютого 1961, Овруч — 17 січня 2015, Докучаєвськ) — підполковник Збройних сил України, заступник командира батальйону, 10-й батальйон територіальної оборони.

Карпенко Василь Васильович
Підполковник
Загальна інформація
Народження	10 лютого 1961(1961-02-10) Овруч, Житомирська область
Смерть	17 січня 2015(2015-01-17) (53 роки) Докучаєвськ, Донецька область
Поховання	Звягель
Громадянство	Україна
Військова служба
Роки служби	2014-2015
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	10 ОМПБ
Війни / битви	Війна на сході України Анексія Криму Росією (2014) Бої під Докучаєвськом
Командування
2014—2015  10 ОМПБ, заступник командира батальйону
Нагороди та відзнаки

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Карпенко.

Життєпис

Навчався у школі № 4 м. Овруч.^[1]

1982 року закінчив Костромське вище військове командне училище хімічного захисту. Працював командиром окремого батальйону радіаційного, хімічного та біологічного захисту 30-ї бригади, Новоград-Волинський гарнізон.

По закінченні служби пішов у відставку.^[1]

Після оголошення першої хвилі мобілізації — доброволець, у складі 10-го батальйону територіальної оборони Житомирської області. Проводив бойову підготовку новобранців, чимало часу присвятив формуванню батальйону.

У середині липня 2014 р. батальйон вирушив із Новограда до Запоріжжя, а з вересня — у Херсонську область, на Арабатську стрілку, село Чонгар. Там військові близько пів року захищали кордон, разом із прикордонниками. Коли через негоду на Херсонщині звалило багато дерев та позривало дахи з будинків, Карпенко разом із батальйоном першим прийшов на допомогу з ліквідації наслідків.^[1]

17 січня 2015-го загинув у бою під Докучаєвськом. Машина, в якій він їхав, натрапила на ворожий блокпост поблизу смт Оленівка (Волноваський район). Першим під кулю снайпера потрапив офіцер 72-ї бригади Віктор Сігаєв, який зголосився показати безпечну дорогу. Карпенко прикрив собою водія (мобілізованого хлопця було поранено, але він вижив), наказавши рятуватися з-під обстрілу, а сам викликав вогонь на себе. Після тривалої перестрілки був вражений мінометним вогнем.^[1]

10 днів доля Карпенка лишалася невідомою. Його мобільний потрапив до рук бойовиків, тож була надія, що він десь у полоні. Знайти і опізнати тіло допомогли волонтери.^[1]

Без Василя залишилися дружина, дві дорослі доньки.

Похований в місті Звягель, міське кладовище, сектор почесних поховань «Алея слави».

Нагороди та вшанування

• Указом Президента України № 568/2015 від 5 жовтня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)^[2].
• Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 17 січня^[3][4].

Примітки

1. УІНП. 1961 – народився Василь Карпенко, загиблий герой російсько-української війни. УІНП (укр.). Процитовано 26 квітня 2024.
2. Указ Президента України від 5 жовтня 2015 року № 568/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
3. В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 17 січня 2022. Процитовано 17 січня 2022.
4.  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 17 січня на YouTube

Джерела

• Карпенко Василь Васильович [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті загиблих
• 1961 — народився Василь Карпенко, загиблий герой російсько-української війни — Український інститут національної пам'яті