Карл-Гайнц Єгер

Карл-Гайнц Єгер (нім. Karl-Heinz Jaeger; 15 червня 1914, Дортмунд — 20 грудня 1992, Ессен) — німецький офіцер, майор резерву вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Єгер.

Карл-Гайнц Єгер
нім. Karl-Heinz Jaeger
Народився	25 червня 1914(1914-06-25)[1] Дортмунд, Арнсберг, Провінція Вестфалія, Королівство Пруссія, Німецький Райх
Помер	20 грудня 1992(1992-12-20)[1] (78 років) Ессен, Дюссельдорф, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина
Країна	США
Учасник	Друга світова війна
Військове звання	Майор
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям Золотий німецький хрест Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Срібний нагрудний знак ближнього бою Нагрудний знак «За поранення» в сріблі Штурмовий піхотний знак в сріблі

Біографія

В 1936 році поступив на службу в єгерський батальйон. В 1939 році служив у 193-му піхотному полку. Учасник Норвезької кампанії. В кінці 1941 року переведений у 167-й піхотний полк 86-ї піхотної дивізії, яка билася на радянсько-німецькому фронті. З грудня 1942 року — командир взводу 1-ї роти свого полку, з 12 січня 1943 року — командир роти. Відзначився у боях під Орлом. З 1 листопада 1943 року — командир 2-го батальйону 184-го гренадерського полку 86-ї піхотної дивізії. З 13 січня 1945 року — командир 448-го гренадерського полку 251-ї піхотної дивізії, яка в тому ж місяці була розгромлена радянськими військами в районі Варшави. Рештки дивізії були використані для формування піхотної дивізії «Людвіг Ян», де Єгер в квітні 1945 року зайняв пост командира фузілерного батальйону. Брав участь в боях під Берліном, після чого відійшов на Ельбу, де 9 травня 1945 року здався американцям.

Звання

• Доброволець (1936)
• Унтер-офіцер (1941)
• Лейтенант резерву (1942)
• Обер-лейтенант резерву (1943)
• Гауптман резерву (1944)
• Майор резерву (1 травня 1945)

Нагороди

• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
• Штурмовий піхотний знак в сріблі (1941)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (1942)
• Залізний хрест
  • 2-го класу (22 грудня 1942)
  • 1-го класу (14 липня 1943)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • Лицарський хрест (4 серпня 1943)
  • Дубове листя (№786; 16 березня 1945)
• Нагрудний знак ближнього бою в сріблі (1944)
• Німецький хрест в золоті (7 грудня 1944)
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі

Література

• Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.488 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2

• Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
• Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940-1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
• Meyer-Detring, W., Die 137. Infanterie-Division im Mittelabschnitt der Ostfront, Nebel Verlag GmbH, Eggolsheim, Deutschland, 2006

Посилання

• Біографія Карла-Гайнца Єгера. [Архівовано 10 липня 2019 у Wayback Machine.]

1. TracesOfWar

   d:Track:Q98839586