Loading AI tools
Мартин (Марцін) Каменецький[1][2] гербу Пилява (пом. 15 березня 1530) — польський шляхтич, воєначальник і урядник Королівства Польського. Представник роду Каменецьких гербу Пилява.
| Мартин Каменецький | |
|---|---|
| Marcin Kamieniecki | |
| Псевдо | Марцін Каменецький |
| Народився | 15 століття |
| Помер | 15 березня 1530 Краків |
| Поховання | крипта родової каплиці катедрального костелу святого Станіслава на Вавелі |
| Підданство | Корона Польська .svg){kind=small} |
| Національність | поляк |
| Діяльність | воєначальник, урядник |
| Посада | польний гетьман коронний, подільські воєводи і львівський каштелян |
| Військове звання | ротмістр оборони поточної |
| Рід | Каменецькі |
| Батько | Генрик Андреас Каменецький |
| Мати | Катажина з Пєньонжків |
| Брати, сестри | Миколай Каменецький, Ян Каменецький і Генрик Каменецькийd |
| У шлюбі з | Ядвига Сененська з Олеська |
| Діти | Барбара Каменецька Ельжбета Каменецька Ян Каменецький |
 Герб Пилява | |
Наймолодший[3] син каштеляна сяноцького Генрика (Генріха) Андреаса Каменецького і його дружини Катажини з Пєньонжків, молодший брат великого коронного гетьмана Миколая Каменецького.
Був ротмістром оборони поточної. За звитягу у ІІІ-ій литовсько-московській війні у таборі під Смоленськом 10 жовтня 1508 року був номінований підкоморієм сяноцьким. Брав участь у поході-відповіді брата Миколая 1509 року до Буковини у молдавському князівстві проти господаря Богдана ІІІ Сліпого, нічийній битві під Хотином. Відзначився в квітні 1512 р. у битві під Лопушним, де польсько-литовсько-руським військом командували Костянтин Острозький і Миколай Каменецький, отримавши вітальний лист від Сиґізмунда І Старого.
На Пйотркувському сеймі 1512 став львівським каштеляном. На Краківському сеймі 1515 року став подільським воєводою, разом з біскупом Якубом Бучацьким був призначений комісаром для перемовин стосовно кордону з Молдавією.[3]
Як воєвода подільський 1516 року разом з польним коронним гетьманом Яном Творовським і кам'янецьким старостою Станіславом Лянцкоронським розбив чамбули кримських татар під Теребовлею (800 чол.) і Підгайцями (500 чол.) (або Потоком[3]) після того, як вони розклали кіш під Буськом.
У серпні 1516 року разом з військом коронного гетьмана Миколая Фірлея розбив татарські чамбули під Вишнівцем.
Після поразки 7-тисячного війська Костянтина Острозького, Станіслава Ходецького 2 серпня 1519 року у битві під Сокалем (їх розбило 18000 татар) М. Каменецький став командувачем оборони поточної, зосередивши військо поміж Буськом і Залізцями. Як польний гетьман («лат. vice-campiductor regni») з 17 квітня 1520 року очолив оборону поточну на Русі та Поділлі (за розпорядженням короля, укріплений табір знаходився між Олеськом та Залізцями).
Хоча володів значними маєтностями своїми і дружини, наприкінці життя повинен був сплатити значні борги, що походили із отриманого ним спадку брата Миколая. Через борг у 10000 флоринів банкір короля Северин Бонер домагався отримати у М. Каменецького замок Одриконь неподалік Коросна Перемиської землі Руського воєводства. Оскільки С. Бонер був прихильником Габсбурґів, це питання розглядали на Сеймі 1527/28 — Марцін Каменецький зберіг замок, де у березні 1528 приймав короля-вигнанця Угорщини Яноша Заполью. Після смерті Марціна банкір розпочав процес проти його 6-річного сина Яна про повернення боргу, що тривав до 1558 року. За службу король надав М. Каменецькому маєтки у воєводствах Подільському і Руському (землі Львівська, Сяноцька), де 1516 року заклав замок у Залізцях.
В 1524 році наказав утопити у ставі Попівців 2-х монахів-домініканців з Підкаменя, які боронили проти його волі фундацію монастиря.[4]
Помер 14[5] або 15 березня 1530 у Кракові; був похований у родинній каплиці святого Миколая[6] або каплиці Кмітів катедрального костелу святого Станіслава на Вавелі.[7] Його гробівець, описаний Ш. Старовольським, не зберігся.[5]
Посади
Придворний короля Сиґізмунда І Старого (з 1508 р.), каштелян львівський (1512 р.), подільський воєвода (з 1515 р.), підкоморій сяноцький (1520—1528 роки), польний гетьман коронний (1520—1528 роки).
Маєтності
Дружина Ядвіґа та її сестра Анна — дружина Фридерика Гербурта — були єдиними спадкоємицями Пйотра з Олеська; 1511 р. у Львові оформили поділ його спадку.[8] За ним, М. Каменецкі взяв Залізці, Ф. Гербурт — Підкамінь; Олесько поділили порівну. Після поділу з братом Клеменсом (по смерті брата Миколая) з родинних маєтностей у Сяноцькій землі отримав: половину верхнього замку у Кам'янці, села Братківка, Ясениця, Лонки, Одриконь, половину Оріхівниці, Прибівку, Войківку. По Миколаєві став дідичем Велького Ксьонжу (продав 1521 р. Яну Тенчиньскому) у Краківському воєводстві. Через борги брата Миколая, які він разом з братом Клеменсом (пом. 1536 р.) по його смерті взяли на себе, майнові справи погіршилися.
Шлюб, діти
Одружився з Ядвигою Сененською з Олеська — донькою Петра Сенінського (або Яна Сенінського — перемиського підкоморія[6] і Катажини Бучацької, доньки Давида (завдяки шлюбу став власником Залізців). Діти:
- Барбара — дружина надвірного підкоморія Миколая Мнішека, який приїхав із Великих Кошиць[джерело?] у Моравії
- Ельжбета — дружина Бернарда Мацейовського
- Ян (1524 — 1560) — ротмістр, продав свою частину замку в Кам'янці Северинові Бонеру[9][10]
- Клеменс — сяноцький каштелян[6].
.svg){kind=small}
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
