Калінін Гаврило Григорович

Гаврило Григорович Калінін (нар. 15 серпня 1922(19220815), село Воскресенка, тепер Калачинського району Омської області Російська Федерація — 22 березня 1995, місто Київ) — радянський військовий діяч. Герой Радянського Союзу (31.03.1943), генерал-майор танкових військ. Депутат Верховної Ради УРСР 6-го скликання (1963—1967 рр.).

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Калінін.

Калінін Гаврило Григорович
Народження	15 серпня 1922(1922-08-15) Q25509158?, Kalachinsky Uyezdd, Омська губерніяd, РСФРР
Смерть	22 березня 1995(1995-03-22) (72 роки) Київ, Україна
Поховання	Лісове кладовище
Освіта	Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського (1956) і Сталінградське військове танкове училище (1942)
Партія	КПРС
Звання	Генерал-майор танкових військd
Війни / битви	німецько-радянська війна
Нагороди

Біографія

Народився в селянській родині. Закінчивши сім класів, працював складачем, заступником начальника цеху в друкарні «Камчатська правда». У 1941 році переїхав у місто Сталінград і працював на метизному заводі.

У Червоній армії з липня 1941 року. У 1942 році закінчив Сталінградське військове танкове училище. Учасник німецько-радянської війни з жовтня 1942 року. Воював на Південно-Західному, Донському, 2-му Українському фронтах. Служив командиром танку 441-го танкового батальйону 110-ї танкової бригади 18-го танкового корпусу 1-ї гвардійської армії.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 березня 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистським загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм молодшому лейтенанту Калініну Гавриїлу Григоровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 923)^[1].

Член ВКП(б) з 1943 року.

Під час Курської битви брав участь у битві під Прохорівкою, був важко поранений.

Після війни продовжував службу в армії. У 1949 році закінчив Вищу офіцерську школу в Ленінграді, в 1956 році — Військову академію бронетанкових військ.

У 1973—1978 роках — начальник Свердловського суворовського військового училища.

З 1978 року генерал-майор танкових військ Калінін — у відставці. Жив у Києві. Помер 22 березня 1995 року. Похований у Києві на Лісовому кладовищі.

Нагороди

Нагороджений двома орденами Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, орденом «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня, медалями.

Примітки

1. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему и рядовому составу Красной Армии» от 31 марта 1943 года [Архівовано 20 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1943. — 9 апреля (№ 14 (220)). — С. 1

Посилання

• Калінін Гаврило Григорович. // Сайт «Герои страны» (рос.).