Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Калінчак Валерій Володимирович (26 лютого 1944, Фергана) — фізик. Доктор фізико-математичних наук (1996); професор (1998); академік Міжнародної академії наук екології та безпеки життєдіяльності (МАНЕБ) з 2012 р.; керівник наукової школи «Тепло- і електрофізичні явища у багатофазних середовищах».
| Калінчак Валерій Володимирович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 26 лютого 1944 (80 років) Фергана, Узбецька РСР |
| Країна |  СРСР →  Україна |
| Alma mater | Одеський державний університет ім. І. І. Мечникова |
| Галузь | Теплофізика |
| Заклад | Одеський національний університет імені І. І. Мечникова |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | Доктор фізико-математичних наук |
Валерій Володимирович Калінчак народився 26 лютого 1944 р. у м. Фергані (Узбецька РСР). Розпочав шкільну освіту у 1950 р. у Дрогобичі. У 1952 р. родина переїхала до Одеси, де він закінчив школу у 1960 р. У тому ж році вступив на фізичний факультет Одеського державного університету (нині — Одеський національний університет імені І. І. Мечникова), закінчив його в 1965 р. з відзнакою і з наданням кваліфікації фізика, теплофізика. Після закінчення університету в січні 1966 р. В. В. Калінчака призвали до лав Радянської Армії. Після року служби почав навчатися в аспірантурі. З жовтня 1968 р. В. В. Калінчака обрали за конкурсом асистентом кафедри теплофізики ОДУ імені І. І. Мечникова, пізніше він працював на кафедрі старшим викладачем.
У 1978 р. В. В. Калінчак захистив кандидатську дисертацію “Горение капель бинарных смесей в потоке”, а у 1980 р. його обрали на посаду доцента кафедри теплофізики. У 1983 р. йому присвоїли вчене звання доцента кафедри теплофізики.
У 1996 р. В. В. Калінчак захистив докторську дисертацію “Высокотемпературный тепломассоперенос и критические явления при фазовых и химических превращениях в дисперсных системах”. 3 1 жовтня 1996 р. працює завідувачем кафедри теплофізики ОДУ імені І. І. Мечникова.
Наукова діяльність В. В. Калінчака почалася у 1960 р. з біофізичного гуртка, яким керував К. К. Демидов, а ініціатором був В. Є. Глушков. У 1962 р. В. Є. Глушков залучив В. В. Калінчака до роботи у Проблемній лабораторії аерозолей, науковим керівником якої був В. О. Федосеев, а завідувала лабораторією О. В. Гернет. Перші наукові роботи були пов’язані з процесами окислення магнію у парах води. У 1963-1964 рр. він працював лаборантом у групі В. І. Глухова, займався експериментальними дослідженнями займання, горіння і згасання металізованих сумішевих систем і порохів разом з однокурсником Б. А. Алтоїзом. У 1965 р. на Всесоюзній конференції з питань випаровування, горіння і газової динаміки, присвяченій 100-річчю Одеського державного університету, виступив з доповіддю “Вплив металевих домішок на горіння порохів”.
Великий вплив на формування наукового світогляду В. В. Калінчака мали консультації таких видатних вчених, як О. М. Тодес, Б. В. Дерягін, зустрічі і бесіди з М. Л. Фуксом, Д. Є. Федосєєвим.
Надалі коло наукових інтересів В. В. Калінчака розширилося: це випаровування краплин вуглеводню у воді, горіння частинок металів і гідридів металів, процеси стійкості тепломасообміну при горінні краплини у потоці.
З липня 1967 р. В. В. Калінчак був заступником керівника наукової групи (керівник В. Є. Глушков), яка відбула в експедицію до Красноярського інституту лісу та деревини. У 50 км від Красноярська у лісі група здійснювала випробування по запобіганню та гасінню пожеж методом перегрітої води з додаванням гігроскопічних речовин. Була доведена велика ефективність використання методу перегрітої рідини для попередження та гасіння пожеж.
У 1968-1970 рр. В. В. Калінчак виконував наукові дослідження з керування випаровуванням, горінням і згасанням рідких палив за допомогою зміни їх складу. Перші підсумки праці опубліковано у наукових збірках “Физика аэродисперсных систем” (1972, Вип. 6, 7). Великий вплив на цикл робіт з горіння краплин рідких палив у потоці відіграли поради Д. І. Поліщука, тогочасного завідувача кафедри загальної фізики, і О. М. Тодеса. Перший допоміг з постановкою експериментальних досліджень, другий — з теорією стійкості процесів тепломасообміну, кінетики випаровування і хімічного перетворення краплин рідких палив у потоці. Були отримані критерії, які дозволили визначити критичні умови займання і згасання рідких краплин у потоці, описати гістерезисні режими їх горіння.
У 1972-1973 рр. В. В. Калінчак здійснив цикл досліджень з впливу домішку металів (CuO, Cu2O, CuO4) на характеристики горіння пресованих сумішей на основі перхлорату амонію і полістиролу. Ці роботи В. В. Калінчак здійснив під час наукового стажування у Сегедському університеті ім. Й. Аттіли на кафедрі фізичної хімії.
З 1974 по 1980 р. він продовжував дослідження з горіння струменів рідких палив різного складу, частинок металів, вкритих різними плівками, і гідридів металів. У 80-ті рр. основний напрямок наукових робіт поєднано з теоретичними та експериментальними дослідженнями високотемпературних і гістерезисних режимів тепломасообміну і горіння частинок вуглецю і факелів частинок металів, утворених у результаті руйнування матеріалів. Важливим аспектом цих робіт є дослідження пожежної небезпеки розпечених металевих частинок. Розроблялись методики і прилади, які дозволяють здійснювати дисперсний аналіз і спектрометричні виміри під час горіння факелу частинок.
У рамках наукової школи, якою керував професор В. О. Федосеев, у 80-х рр. був створений науковий напрямок з фізики низькотемпературної плазми з конденсованою дисперсною фазою, який очолює професор М. М. Чесноков.
У 90-х р. сформувався науковий напрямок кафедри фізики теплових явищ при фазових і хімічних перетвореннях в аеродисперсних системах, фактичним керівником якого став В. В. Калінчак. Сьогодні Валерій Володимирович є керівником наукової школи «Тепло- і електрофізичних явищ у багатофазних середовищах». Основною темою цих робіт є експериментальні та теоретичні дослідження підпалюючої властивості розпечених металевих частинок, стійкість процесів тепломасообміну при горінні краплин і частинок у потоці, докладне вивчення ролі різних механізмів (теплообмін випромінюванням, перенос тепла і маси стефанівською течією, нагрівання лазерним випромінюванням або електричним струмом, внутрішня дифузія і внутрішнє реагування у пористих частинках і т. п.) у процесах запалення, горіння і самовільного згасання газосуспензії частинок. В. В. Калінчак розробив метод, що дозволяє визначити стійкі високотемпературні і гістерезисні режими горіння краплин і частинок, дослідив механізми реакції з газами. Дослідження цих процесів у 1995 р. були підтримані міжнародним фондом “Відродження” у рамках Соросівської програми ISSEP. У виконанні програми активну участь брали професори М. М. Чесноков, М. X. Копит, доцент С. Г. Орловська, аспірант Ю. В. Прудникова.
В. В. Калінчак є автором більше 100 наукових робіт, співавтором патентів, відкриттів та винаходів:
Сьогодні В. В. Калінчак є науковим керівником двох держбюджетних тем. В. В. Калінчак є членом спеціалізованих вчених рад із захисту дисертацій в ОНУ ім. І. І. Мечникова, відповідальним редактором збірника наукових праць “Физика аэродисперсных систем”, наставником академічної групи теплофізиків фізичного факультету.
Енциклопедія Сучасної України [Архівовано 24 квітня 2017 у Wayback Machine.]
https://web.archive.org/web/20170615080815/http://onu.edu.ua/ru/structure/faculty/phys/termal
http://lib.onu.edu.ua [Архівовано 1 квітня 2022 у Wayback Machine.]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
