Калина вічнозелена

Калина вічнозелена^[1][2] (Viburnum tinus) — вид дерев'янистих рослин родини адоксових (Adoxaceae). Батьківщина — Середземномор'я. Використовується як декоративна рослина.

Калина вічнозелена
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Айстериди (Asterids)
Порядок:	Черсакоцвіті (Dipsacales)
Родина:	Пижмівкові (Adoxaceae)
Рід:	Калина (Viburnum)
Вид:	Калина вічнозелена (V. tinus)
Біноміальна назва
Viburnum tinus L., 1753

Опис

Це чагарник (рідше мале дерево), що досягає 2–7 м у висоту й 3 м ширини. Принаймні молоді гілки запушені у верхній частині. Листя із запушеним черешком (7)12–21 мм, та пластиною (3)5.5–12(16) x (1.1)2.6–5.8(7) см, від яйцеподібної до яйцеподібно-еліптичної, рідко зворотнояйцеподібної форми, ціла, жорстка; верх блискучий, зелений, оголений; нижня поверхня злегка запушена або гола. Квіти зібрані в трохи опуклі напівзонтики з 5–8 запушеними променями (10) 13–27 мм. Віночок діаметром 7–10 мм, білий або рожевий під час цвітіння. Плоди — кістянки, 6–10 х 4.5–6.5 мм, кулясто-яйцеподібні, металево-сині. Квітує у січні — квітні^[3][4][2].

Поширення

Європа: Албанія, Боснія і Герцеговина, Чорногорія, Хорватія, Словенія, Греція (вкл. Крит), Італія (вкл. Сардинію, Сицилію), Франція (вкл. Корсику), Португалія, Іспанія (вкл. Балеарські острови); Північна Африка: Португалія, [Азорські острови], Іспанія [Канарські острови], Алжир (пн.), Лівія (пн.зх.), Марокко, Туніс; Азія: Ізраїль, Йорданія, Ліван, Сирія, Туреччина (зх. острови); рослина інтродукована в Ірландію, Велику Британію, Крим^[5][6][7]. Зростає в тінистих місцях, часто вздовж водних шляхів^[3].

В Україні зростає в садах і парках — у Південному Криму (від Балаклави до Судака). Декоративна^[2].

Використання

Окрім декоративного, рослина має медичне використання. Активними інгредієнтами є Viburnin та дубильні речовини. Таніни можуть викликати розлад шлунку. Настій з листя має жарознижувальні властивості. Плоди використовувалися як засіб для запобігання запорам. Останнім часом настоянка використовується в рослинній медицині як ліки від депресії. Рослина також містить іридоїдні глюкозиди.

Галерея

• 
  листя
• 
  квіти
• 
  плоди

Джерела

1. Viburnum tinus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
2. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 264. (рос.)(укр.)
3. Flora Vascular. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 25.06.2018. (англ.)
4. Flora of Pakistan. Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 25.06.2018. (англ.)
5. The Euro+Med PlantBase. Процитовано 25.06.2018. (англ.)
6. Catalogue of Life. Процитовано 25.06.2018. (англ.)
7. Germplasm Resources Information Network (GRIN). Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 25.06.2018. (англ.)