Кайя Сааріаго

Кайя Сааріаго (фін. Kaija Saariaho; 14 жовтня 1952(19521014), Гельсінкі — 2 червня 2023, Париж) — фінська композиторка.

Кайя Сааріаго
Kaija Saariaho
Ім'я при народженні	фін. Kaija Anneli Laakkonen[1]
Народилася	14 жовтня 1952(1952-10-14)[2][3][…]  Гельсінкі, Фінляндія[1]
Померла	2 червня 2023(2023-06-02)[4][5][1] (70 років)  VIII округ Парижа, Франція[4][5][1]  ·гліобластома[6]
Країна	Фінляндія
Національність	фінка
Місце проживання	Париж[7]
Діяльність	композиторка
Галузь	сценічне мистецтво, музика[8] і музична композиція[8]
Alma mater	Академія імені Сібеліуса
Вчителі	Пааво Хейніненd і Браян Фернехоу
Знання мов	фінська[9][10], французька[9], англійська[9] і німецька[9]
Членство	Американська академія мистецтв і наук, Американська академія мистецтв та літератури і Академія красних мистецтв Франції[11]
Жанр	опера
Magnum opus	Orion[d], Émilied, L'Amour de loind, Adriana Materd, Innocenced і Maad
Батько	Launo Laakkonend[12]
У шлюбі з	Жан-Батіст Баррьєрd[13][6]
Діти (2[6] )	Aleksi Barrièred[6]
Нагороди	премія Леоні Соннінг (2011) Музична премія Рольфа Шокаd (2001) Polar Music Prize (2013) премія імені Гравемаєраd (2003) Wihuri Sibelius Prized (2009) BBVA Foundation Frontiers of Knowledge Awards (2017) Почесний доктор Університету Бордо IIId (2015) Stoeger Prized (2000) Член Американської академії мистецтв і наук Премія Гравемаєра за музичну композиціюd (2003) Зала слави фінської музикиd (2019) doctor honoris causa of the University of Helsinkid (2003) doctor honoris causa of the University of Turkud (2003) Honorary Member of the International Society for Contemporary Musicd
IMDb	ID 0754347
Сайт	saariaho.org
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Батьки Кайї Аннелі Лааконен (фін. Kaija Anneli Laakkonen) не були музикантами, але вони цікавилися образотворчими мистецтвами й мали колекцію картин. З дитинства майбутня композиторка мала сильний потяг до музики. Зокрема, вона часом не могла заснути, бо їй заважала «музика в її голові»^[14]. У дитинстві вона брала приватні науки гри на скрипці, фортепіано, і, згодом, гітарі. З 1970 по 1972 року вона навчалася як скрипалька й піаністка у Східному музичному інституті Гельсінкі^[15], але навчання там було занадто зосереджено на виконавстві.

У 1972 році Кайя вступила в Академію мистецтв Гельсінкі, проте за кілька років вона припинила навчання там. Паралельно навчалася у Консерваторії Гельсінкі спершу як піаністка, а в останній рік навчання — як органістка. Також вона вивчала музикознавство в університеті Гельсінкі^[15].

З 1976 року навчалася композиції у Академії ім. Сибеліуса у Пааво Гейнінена^[16][17], а також заснувала творчу групу «Open Ears»^[7] (фін. Korvat auki ry) разом з Esa-Pekka Salonen і Magnus Lindberg^[18]. Після закінчення Академії у 1980 році вона навчається у Вищій школі музики у Фрайбурзі у Браяна Фернехоу та Клауса Губера, яку закінчила у 1982 році.^[15] Також вона була учасницею Дармштадських курсів нової музики. У 1982 році почала вивчати техніки застосування комп'ютерів у композиторській творчості в IRCAM'і, і того ж року переїхала до Парижа, де мешкає з того часу^[7][17]. У 1983 р. також працювала над електронною доріжкою свого твору «Verblendungen у Groupe de Recherches Musicales».

З того часу Сааріаго присвячує себе здебільшого написанню музики. У 1988—89 роках вона була композиторкою-резиденткою у Сан-Дієго, а у 1993 році вона була композиторкою-резиденткою в Кіото. Протягом 1997—98 років навчального року разом з чоловіком Жаном-Батістом Барʼєре була запрошеною професоркою з композиції у Академії музики ім. Яна Сібеліуса.^[15] У 80-х роках вона також отримала ряд нагород і замовлень. У рамках одного з них вона написала твір «Nymphéa», прем'єра якого відбулася у виконанні Кронос-квартету (замовлення від Лінкольн-центру). У 1991 р. вона отримала замовлення від Фінського національного балету, для якого вона написала «The Earth». Під час перебування у Кіото вона отримала замовлення від коледжу Куніташі, завдяки якому вона написала Шість японських садів для перкусії й електроніки. Для Гідона Кремера вона написала «Graal Théâtre» у 1994 році. У 2000 році під керівництвом Кента Нагано відбулася премʼєра її опери «L'amour de loin».

Композиторка одружувалася двічі — перший раз у 1972 року з Markku Veikko Ilmari Saariaho, проте вони невдовзі розлучилися. Вдруге вона одружилася у 1984 році із Жаном-Батістом Бар'єре^[19], у них є двоє дітей. У лютому 2021 року у неї було діагностовано гліобластому. 2 червня 2023 року померла у Парижі.

Творчість

На стиль Кайі Сааріаго мала вплив творчість композиторів-спектралістів Жерара Грізе і Трістана Мюрая^[14], а також має певні спільні риси з музикою Дьордя Лігеті^[15]. Значення тембру переважує над мелодією чи гармонією у її музичній мові. У її доробку камерна, симфонічна, вокальна, електроакустична музика, чотири опери, ораторія.

Серед найвідоміших творів — Verblendungen (1982—1984), де вона поєднує оркестр і запис на плівці, Lichtbogen (1986, ансамбль і live electroincs), Orion для оркестру (2002), L'amour de loin (2000, опера), Jardin secret II (1984—86, клавесин і плівка) та ін.