Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Кайя Сааріаго (фін. Kaija Saariaho; 14 жовтня 1952, Гельсінкі — 2 червня 2023, Париж) — фінська композиторка.
| Кайя Сааріаго | |
|---|---|
| Kaija Saariaho | |
 | |
| Ім'я при народженні | фін. Kaija Anneli Laakkonen[1] |
| Народилася | 14 жовтня 1952[2][3][…] Гельсінкі, Фінляндія[1] |
| Померла | 2 червня 2023[4][5][1] (70 років) VIII округ Парижа, Франція[4][5][1] ·гліобластома[6] |
| Країна |  Фінляндія |
| Національність | фінка |
| Місце проживання | Париж[7] |
| Діяльність | композиторка |
| Галузь | сценічне мистецтво, музика[8] і музична композиція[8] |
| Alma mater | Академія імені Сібеліуса |
| Вчителі | Пааво Хейніненd і Браян Фернехоу |
| Знання мов | фінська[9][10], французька[9], англійська[9] і німецька[9] |
| Членство | Американська академія мистецтв і наук, Американська академія мистецтв та літератури і Академія красних мистецтв Франції[11] |
| Жанр | опера |
| Magnum opus | Orion[d], Émilied, L'Amour de loind, Adriana Materd, Innocenced і Maad |
| Батько | Launo Laakkonend[12] |
| У шлюбі з | Жан-Батіст Баррьєрd[13][6] |
| Діти (2[6]) | Aleksi Barrièred[6] |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0754347 |
| Сайт | saariaho.org |
Батьки Кайї Аннелі Лааконен (фін. Kaija Anneli Laakkonen) не були музикантами, але вони цікавилися образотворчими мистецтвами й мали колекцію картин. З дитинства майбутня композиторка мала сильний потяг до музики. Зокрема, вона часом не могла заснути, бо їй заважала «музика в її голові»[14]. У дитинстві вона брала приватні науки гри на скрипці, фортепіано, і, згодом, гітарі. З 1970 по 1972 року вона навчалася як скрипалька й піаністка у Східному музичному інституті Гельсінкі[15], але навчання там було занадто зосереджено на виконавстві.
У 1972 році Кайя вступила в Академію мистецтв Гельсінкі, проте за кілька років вона припинила навчання там. Паралельно навчалася у Консерваторії Гельсінкі спершу як піаністка, а в останній рік навчання — як органістка. Також вона вивчала музикознавство в університеті Гельсінкі[15].
З 1976 року навчалася композиції у Академії ім. Сибеліуса у Пааво Гейнінена[16][17], а також заснувала творчу групу «Open Ears»[7] (фін. Korvat auki ry) разом з Esa-Pekka Salonen і Magnus Lindberg[18]. Після закінчення Академії у 1980 році вона навчається у Вищій школі музики у Фрайбурзі у Браяна Фернехоу та Клауса Губера, яку закінчила у 1982 році.[15] Також вона була учасницею Дармштадських курсів нової музики. У 1982 році почала вивчати техніки застосування комп'ютерів у композиторській творчості в IRCAM'і, і того ж року переїхала до Парижа, де мешкає з того часу[7][17]. У 1983 р. також працювала над електронною доріжкою свого твору «Verblendungen у Groupe de Recherches Musicales».
З того часу Сааріаго присвячує себе здебільшого написанню музики. У 1988—89 роках вона була композиторкою-резиденткою у Сан-Дієго, а у 1993 році вона була композиторкою-резиденткою в Кіото. Протягом 1997—98 років навчального року разом з чоловіком Жаном-Батістом Барʼєре була запрошеною професоркою з композиції у Академії музики ім. Яна Сібеліуса.[15] У 80-х роках вона також отримала ряд нагород і замовлень. У рамках одного з них вона написала твір «Nymphéa», прем'єра якого відбулася у виконанні Кронос-квартету (замовлення від Лінкольн-центру). У 1991 р. вона отримала замовлення від Фінського національного балету, для якого вона написала «The Earth». Під час перебування у Кіото вона отримала замовлення від коледжу Куніташі, завдяки якому вона написала Шість японських садів для перкусії й електроніки. Для Гідона Кремера вона написала «Graal Théâtre» у 1994 році. У 2000 році під керівництвом Кента Нагано відбулася премʼєра її опери «L'amour de loin».
Композиторка одружувалася двічі — перший раз у 1972 року з Markku Veikko Ilmari Saariaho, проте вони невдовзі розлучилися. Вдруге вона одружилася у 1984 році із Жаном-Батістом Бар'єре[19], у них є двоє дітей. У лютому 2021 року у неї було діагностовано гліобластому. 2 червня 2023 року померла у Парижі.
На стиль Кайі Сааріаго мала вплив творчість композиторів-спектралістів Жерара Грізе і Трістана Мюрая[14], а також має певні спільні риси з музикою Дьордя Лігеті[15]. Значення тембру переважує над мелодією чи гармонією у її музичній мові. У її доробку камерна, симфонічна, вокальна, електроакустична музика, чотири опери, ораторія.
Серед найвідоміших творів — Verblendungen (1982—1984), де вона поєднує оркестр і запис на плівці, Lichtbogen (1986, ансамбль і live electroincs), Orion для оркестру (2002), L'amour de loin (2000, опера), Jardin secret II (1984—86, клавесин і плівка) та ін.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
