Казімеж Ян Дунін-Карвіцький

Казімеж Кшмштоф Ян Непомуцен Дунін-Кавіцький (пол. Kazimierz Krzysztof Jan Nepomucen Dunin-Karwicki; 1796 — 1852)  — польський поміщик часів Російської імперії.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дунін-Карвіцький.

Казімеж Ян Дунін-Карвіцький
пол. Kazimierz Krzysztof Jan Dunin-Karwicki
Народився	1796 Мізоч, Здолбунівський район, Рівненська область, Україна
Помер	1852 Мізоч, Здолбунівський район, Рівненська область, Україна
Країна	Російська імперія
Національність	поляк
Діяльність	камер-юнкер
Титул	граф
Конфесія	католицтво
Рід	Дунін-Карвіцькі гербу Лебідь
Батько	Кшиштоф Дунін-Карвіцький
У шлюбі з	Клементина Ржищевська
Діти	Юзеф Кшиштоф Целестина Францішек

Життєпис

Походив з Мізоцької (Волинської) гілки польського шляхетського роду Дуніних-Карвіцьких гербу Лебідь. Син Кшиштофа Дунін-Карвіцького, генерал-лейтенанта коронних військ, та Францишки Малаховської. Народився 1796 року у м. Мізоч. 1813 року помирає його батько. До настання повноліття перебував під опікою матері, яка керувала родинними маєтностями Дунін-Карвіцьких. Стрийня — Ізабелла Свейковська — отримала села Буща й Мости разом із частинами сіл Борщівка, Велика Мощаниця і Ступно.

Оженився на представниці роду Ржищевських, отримавши багатий посаг. 1822 року стає камер-юнкером імператорського двору. 1827 року призначається членом навчальної комісії Київського генерал-губернаторства. 1833 року звернувся до Міністерства внутрішніх справ з проханням надати костелові Ян Непомуцького в Мізочі статус парафіяльного. Його підтримував луцький римо-католицький єпископ Міхал Пивницький. Але прохання було відхилено через замалу кількість офіційних римо-католиків.

Активно намагався знаходити нові джерела доходів у своїх володіннях, відкриваючи невеликі підприємства, котрі переробляли сировину місцевого походження. У 1842 році відмічено функціонування скляного заводу, який щороку давав продукції на суму 1 380 руб, а в 1857 році — шкіряний завод, обсяг виробництва якого складав 150 руб. на рік.

Власність

Під час проведення інвентарної реформи в 1840-х роках вказав, що в Мізоцькій волості налічується 162 тяглих і 108 піших дворів. Уся волость здана в посесію на 12 років шляхтичеві Карлу Нико.

Родина

Дружина — Клементина, донька графа Габріеля Ржищевського.

Діти:

• Юзеф (1833—1910) — польський письменник, краєзнавець, енциклопедист, мемуарист;
• Кшиштоф (1835—1836);
• Целестина Францішка Анна (1839—1902) — дружина Альфреда Водзіцького;
• Францішек Владислав Фелікс (1843—1900) — власник Полонного.

Джерела

• Фелонюк А. До питання про дідичну приналежність Мізоча у XVIII — на початку ХХ ст. // Слов'янський вісник. Серія «Історичні науки»: Зб. наук. праць. — Рівне, 2005. — Вип. 5. — С. 37-41.
• Карліна О. Мізоцький ключ Дуніних-Карвицьких (кінець XVIII — перша половина XIX ст.)//Дермань і Мізоч в історії та культурі Волині.— С. 152—141