Кадіська затока
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Кадіська затока (ісп. Golfo de Cádiz) — відкрита затока Атлантичного океану вздовж південно-західного берега Піренейського півострова завдовжки 320 км від міста Фару в Португалії до мису Трафальгар в західному кінці Гібралтарської протоки. Омиває береги провінції Уельви і атлантичний берег провінції Кадіс в Іспанії і південний берег португальської провінції Алгарве. Охоплює Кадіську бухту. Глибина до 100 м. Середня температура води на поверхні становить +15 °C. Припливи півдобові, висотою до 3 м.
| ісп. Golfo de Cádiz | |
|---|---|
 | |
 | |
| 36°50′ пн. ш. 07°10′ зх. д. | |
| Частина від | Північна Атлантика |
| Прибережні країни | Португалія і Іспанія |
| Регіон | Алгарве Андалусія |
| Площа | 7000 |
| Максимальна глибина | 100 м |
| Вливаються | |
| ідентифікатори і посилання | |
| GeoNames | 2520598 |
| У проєкті OpenStreetMap | ↑1253665 ·R (Алгарве, Андалусія) |
 Кадіська затока Кадіська затока (Португалія) | |
 | |
| Кадіська затока у Вікісховищі | |
Історія
Кадіська затока протягом всієї історії мала особливе значення завдяки відкритому положенню на Атлантиці, входу в Середземне море і численним річкам, що впадають у затоку. Ці характеристики стимулювали створення великого числа портів і розвитку судноплавства, особливо після відкриття Христофором Колумбом Нового Світу. Положення затоки також зробило її місцем багатьох морських битв, найвідоміша з яких є Трафальгарська битва.
Межі
Кадіська затока розташована у північно-східній частині Атлантичного океану між 34°—37°15′ пн. ш. та 6°—9°45′ зх. д.[1] До неї примикає південь Іберійської та північ Марокканської континентальних окраїн, на захід від Гібралтарської протоки[1].
Геологія
Геологічна історія Кадіської затоки тісно пов'язана з тектонічною взаємодією Євразійської та Африканської плит і зумовлена двома основними механізмами[2]:
- Субдукція пов'язана із західним краєм Гібралтарської дуги та утворенням акреційного клину Кадіської затоки[3]. Проте між вченими немає згоди щодо того, якою ця субдукція є сьогодні — активною[2] чи пасивною[4].
- Колізія континентів між Іберією та Африкою. Колізія між Африкою Євразією відбувається зі швидкістю 4 мм на рік у напрямку північний захід — південний схід[5][6]. Деякі вчені вважають, що через цю колізію з часом Кадіська затока може зникнути[2][7].
Через зіткнення континентів на дні затоки вельми розповсюджено грязьовий вулканізм і процеси, пов'язані з виходом із вуглеводневозбагачених рідин, мають широке розмаїття хемосинтетичних з'єднань[1]. Акрементальний клин, сформований субдукцією, являє собою велику територію, яка охоплює понад сорок грязьових вулканів (тип холодне просочення) на глибинах від 200 до 4000 м, а також активні метанові просочування було задокументовано в декількох місцях[1][8].
Географія
Берегова лінія Іспанії вздовж всієї затоки слабо порізана, низинна і болотиста. Береги Португалії представлені в основному скелястою береговою смугою, складеною кам'яновугільними сланцями й пісковиками. Головні річки, що впадають й затоку — Гвадіана і Гвадалквівір. У гирлі Гвадалквівір розташовані марші Гвадалквівір.
Основні порти: Віла-Реал-де-Санту-Антоніу, Тавіра, Ольяу, Фару (Португалія), Кадіс, Уельва, Сан-Фернандо (Іспанія). Велика частина затоки вздовж іспанської території входить до складу морського курорту Коста-де-ла-Лус, який має популярність серед віндсерфінгістів. Неподалік від гирла річки Гвадалквівір знаходиться національний парк «Доньяна».
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.