Кадзіта Такаакі
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Кадзіта Такаакі (яп. 梶田隆章, нар. 9 березня 1959) — японський фізик, дослідник космічних нейтрино, лауреат Нобелівської премії з фізики (2015), директор Інституту дослідження космічних променів[en], президент Наукової ради Японії (з 2020).
| Кадзіта Такаакі | |
|---|---|
| яп. 梶田隆章 | |
 | |
| Народився | 9 березня 1959[1][2] (65 років) Хіґаші-Мацуяма, Префектура Сайтама, Японія |
| Місце проживання | Японія |
| Країна | Японія |
| Діяльність | фізик, викладач університету |
| Alma mater | Сайтамський університет Токійський університет Kawagoe Kōtō Gakkōd |
| Галузь | фізика |
| Заклад | Токійський університет Інститут дослідження космічних променівd |
| Науковий ступінь | доктор філософії і доктор наук[d] |
| Науковий керівник | Масатосі Косіба |
| Членство | Science Council of Japand МАС |
| Нагороди | |
| Особ. сторінка | ipmu.jp/takaaki-kajita |
Кадзіта Такаакі у Вікісховищі | |
Найбільш відомий експериментами з реєстрації космічних нейтрино в обсерваторіях Каміока і Супер-Каміоканде, за які він у 2015 року спільно з Артуром Макдональдом отримав Нобелівську премію з фізики «за відкриття нейтринних осциляцій, що доводять наявність маси нейтрино»[3]. Також працює над детектуванням гравітаційних хвиль як головний дослідник детектора KAGRA.
Науковим керівником Кадзіти був Масатосі Косіба, піонер дослідження космічних нейтрино і також нобелівський лауреат.
Біографія
Узагальнити
Перспектива
Кадзіта народився в 1959 році в Хіґасі-Мацуяма[4]. В школі йому подобалися фізика, біологія, всесвітня історія, історія Японії, науки про Землю. Він вивчав фізику в Сайтамському університеті, який закінчив у 1981 році. Він отримав ступінь доктора філософії у 1986 році в Токійському університеті[5]. У Токійському університеті він приєднався до дослідницької групи Масатосі Косіби, яка досліджувала космічні нейтрино.
З 1988 року Кадзіта працював в Інституті дослідження космічної радіації Токійського університету, де він став професором-асистентом у 1992 році та професором у 1999 році[6]. У 1999 році він став директором Центру космічних нейтрино в Інституті дослідження космічних променів[en].
У 1998 році команда Кадзіти з Супер-Каміоканде виявила, що коли космічні промені потрапляють в атмосферу Землі, отримані нейтрино змінюють аромати, перш ніж досягають детектора під горою Каміока[7][8]. Це відкриття допомогло довести існування осциляцій нейтрино. У 2015 році Нобелівська премію з фізики була присуджена Кадзіті та канадському фізику Артуру Макдональду, чия нейтринна обсерваторія в Садбері виявила подібні результати[8]. Робота Кадзіти та Макдональда вирішила давню проблему сонячних нейтрино, яка полягала в великій розбіжності між прогнозованими та виміряними потоками сонячних нейтрино, і показала, що нейтрино, всупереч стандартній моделі, повинні мати масу[8].
На прес-конференції в Токійському університеті, незабаром після оголошення про присудження йому Нобелівської премії, Кадзіта сказав: «Звичайно, я хочу подякувати нейтрино. А оскільки нейтрино створюються космічними променями, я хочу подякувати і їм»[9]. Одним із перших, кому Кадзіта зателефонував після отримання Нобелівської премії, був лауреат Нобелівської премії з фізики 2002 року Масатосі Косіба, його колишній наставник і також дослідник нейтрино[10].
Станом на 2017 рік, він був головним дослідником Інституту фізики та математики Всесвіту імені Кавлі в Токіо та директором Інституту дослідження космічних променів[en][11]. Кадзіта є головним дослідником іншого проекту Інституту дослідження космічних променів, розташованого в обсерваторії Каміока, — детектора гравітаційних хвиль KAGRA[12].
Визнання та нагороди
- 1987: Премія Асахі[en] у складі команди Каміоканде[13]
- 1988: Премія Бруно Россі, колаборація Каміоканде[14]
- 1998: Премія Асахі у складі команди Super-Kamiokande[15]
- 1999: Премія Нішіна[en][16]
- 2002: Премія Панофскі[17]
- 2010: Премія Йодзі Тоцуки[18]
- 2012: Премія Японської академії наук[en][19][20]
- 2013: Премія Юліуса Весса[21]
- 2015: Нобелівська премія з фізики спільно з Артуром Макдональдом за відкриття нейтринних осциляцій[3].
- 2015: Орден Культури[en]
- 2016: Премія з фундаментальної фізики[22]
- 2016: Доктор Аліґархського мусульманського університету[23]
- 2016: Honoris causa Вищого Університету Сан-Андреас[en][24]
- 2017: Honoris causa Неапольського університету імені Фрідріха II[25]
- 2017: Honoris causa Бернського університету[26]
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.