Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Жуде́ць Кагу́л — адміністративно-територіальна одиниця Румунського королівства на землях Бессарабії 1925—1938 та 1941—1944 років зі столицею у Кагулі.
| Жудець Кагул Județul Cahul |
|||
|---|---|---|---|
| — Повіт (жудець) — | |||
| Жудець Кагул | |||
|
|||
| Країна |  Румунія
| ||
| Історична область | Бессарабія | ||
| Столиця (Reședință de județ) | Кагул | ||
| Створено | 1925 (уперше) 1941 (удруге) |
||
| Припинив існування | 1938 (уперше) 1944 (удруге) |
||
| Уряд | |||
| - Тип | Префект | ||
| Площа | |||
| - Повна | 4442 км² | ||
| Населення (1930) | |||
| - Усього | 196 693 | ||
| Часовий пояс | EET (UTC+2) | ||
| - Літній час | EEST (UTC+3) | ||
 |
|||
 | |||
Межував із жудцями Четатя-Албе та Тягиня на сході, Лепушна — на півночі, Фелчу, Тутова і Ковурлуй — на заході та Ізмаїл — на півдні.
Територія жудця приблизно відповідає нинішнім Кагульському, Кантемірському, Леовському, Тараклійському районам Республіки Молдова і Вулканештському округу Гагаузії, що у складі Молдови.
Наприкінці Кримської війни за Паризьким договором Російська імперія повернула Південну Бессарабію Молдавському князівству, після чого її було адміністративно поділено на 3 повіти: Кагульський, Болградський та Ізмаїльський, які після 1859 року перебували у складі Об'єднаного князівства Волощини та Молдови (яке з 1866 року називалося Румунією), а 1878 року, за Берлінським трактатом, ці три повіти перейшли під владу Російської імперії в обмін на Північну Добруджу.
Після унії Бессарабії з Румунією 1918 року Кагульський повіт опинився у складі Великої Румунії, де його формально відновили в 1925 році.
Після адміністративно-конституційної реформи 1938 року жудець об'єднали з 9 іншими жудцями в новостворений цинут Дунеря.
1940 року територію повіту окупували радянські війська, включивши до Молдавської РСР. В липні 1941 року внаслідок вторгнення держав Осі в Радянський Союз румунська влада відновила повіт, віднісши його до складу Бессарабського губернаторства. Було створено військову адміністрацію, а місцеве єврейське населення було або страчено на місці, або депортовано в Трансністрію, де теж багато кого було знищено.[1] 1944 року Червона Армія вибила німецьких і румунських загарбників із молдовської землі і територія повіту знову потрапила під радянське управління. 12 вересня 1944 року Румунія підписала з союзниками по антигітлерівській коаліції Московське перемир'я, а також подальший мирний договір 1947 року, якими підтвердила визнання радянсько-румунського кордону станом на 1 січня 1941 року.[2][3] 1991 року територія повіту, як і решта Молдавської РСР, увійшла до складу незалежної Молдови.
За даними перепису 1930 року, населення повіту становило 196 693 людини, з яких 51,2 % румунів, 17,9 % гагаузів, 14,5 % болгар, 4,4 % росіян, 4,4 % німців, 2,3 % євреїв, а також деякі дрібніші меншини.[4] У релігійному відношенні населення складали 92,1 % православних, 4,3 % лютеран, 2,3 % юдеїв і деякі дрібніші громади.
Міських жителів повіту налічувалося 17 909 душ, із яких 50,5 % румунів, 19,6 % росіян, 17,5 % євреїв, 1,3 % українців, 1,3 % болгар та ін.[4] У релігійному відношенні міське населення жудця складалося з 76,5 % православних, 17,5 % юдеїв, 4,7 % православних-старообрядців (липован), 0,7 % римокатоликів тощо.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
