Кабанов Іван Григорович

Іван Григорович Кабанов (нар. 3 лютого 1898(18980203), село Нове Усольє Солікамського повіту Пермської губернії, тепер місто Усольє Пермського краю, Російська Федерація — 2 липня 1972, місто Москва) — радянський державний діяч, заступник голови РНК РРФСР, народний комісар харчової промисловості СРСР, міністр електропромисловості СРСР, голова Державного комітету Ради міністрів СРСР із матеріально-технічного постачання народного господарства, міністр зовнішньої торгівлі СРСР. Член ЦК КПРС у 1952—1961 роках. Кандидат у члени Президії ЦК КПРС з 16 жовтня 1952 по 5 березня 1953 року. Депутат Верховної ради Російської РФСР 1-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го і 4—5-го скликань.

Кабанов Іван Григорович
Народився	22 січня (3 лютого) 1898 Усольє, Solikamsky Uyezdd, Пермська губернія, Російська імперія
Помер	2 липня 1972(1972-07-02) (74 роки) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	Росія,  СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Alma mater	National Institute of Electric Machinesd
Знання мов	російська
Членство	ЦК КПРС
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кабанов.

Життєпис

Народився в родині робітника. У 1911—1914 роках — учень слюсаря, в 1914—1916 роках — електромонтер содового заводу в селищі Березники.

У 1916—1918 служив у російській імператорській армії, учасник Першої світової війни.

Член РСДРП(б) з 1917 року.

У 1918 році організатор і керівник загону Червоної гвардії в селищі Усолье, член Усольського повітового військово-революційного комітету, військовий комісар Усольського повіту Пермської губернії.

У 1918—1922 роках служив у Червоній армії: командир і комісар частин зв'язку, учасник громадянської війни на Східному і Західному фронтах.

У 1922—1923 роках — завідувач організаційного відділу Усольского повітового комітету РКП(б).

У 1923—1924 роках — слухач Уральської партійної школи в місті Єкатеринбурзі.

У 1924—1927 роках — секретар партійного осередку содового заводу в Березниках, завідувач агітаційно-пропагандистського відділу Сарапульского окружного комітету РКП(б).

У 1927—1928 роках — студент Уральського університету в місті Свердловську.

У 1928—1931 роках — студент Московського електромашинобудівного інституту імені Каган-Шабшая.

У 1931—1932 роках — директор Штеровської електростанції в Донбасі.

У 1932 році працював помічником начальника групи із керівництва факультетами особливого призначення, втузами, школами-підприємствами сектора кадрів Народного комісаріату важкої промисловості СРСР.

У 1932—1937 роках — заступник начальника цеху тягових двигунів, інженер-дослідник, начальник центральної заводської лабораторії, начальник технічного відділу Московського заводу «Динамо».

У вересні 1937 — 5 березня 1938 року — народний комісар комунального господарства Російської РФСР.

5 березня — серпень 1938 року — заступник голови Ради народних комісарів Російської РФСР.

7 серпня 1938 — 19 січня 1939 року — народний комісар харчової промисловості СРСР.

У 1939—1940 роках — старший інженер, головний інженер Московського заводу «Динамо».

У 1940—1941 роках — директор Московського заводу «Динамо».

У червні — 21 серпня 1941 року — 1-й заступник народного комісара електропромисловості СРСР.

21 серпня 1941 — 2 квітня 1951 року — народний комісар (міністр) електропромисловості СРСР.

2 квітня 1951 — 18 жовтня 1952 року — 1-й заступник голови Державного комітету Ради міністрів СРСР із матеріально-технічного постачання народного господарства.

18 жовтня 1952 — 15 березня 1953 року — голова Державного комітету Ради міністрів СРСР із матеріально-технічного постачання народного господарства.

15 березня — 28 квітня 1953 року — 1-й заступник міністра внутрішньої і зовнішньої торгівлі СРСР.

24 серпня 1953 — 26 серпня 1958 року — міністр зовнішньої торгівлі СРСР.

У серпні 1958 — 2 липня 1972 року — заступник голови Комісії Президії Ради міністрів СРСР із зовнішньоекономічних питань. Одночасно в серпні 1958 — квітні 1962 року — міністр СРСР.

Помер 2 липня 1972 року після важкої і тривалої хвороби. Похований в Москві на Новодівочому цвинтарі.

Нагороди

• чотири ордени Леніна
• орден Трудового Червоного Прапора
• медалі
• Сталінська премія І ст. (1953) — за розробку і впровадження в промисловість електромагнітного методу поділу ізотопів і отримання цим методом літію-6

Примітки

Джерела

• Кабанов Иван Григорьевич [Архівовано 5 липня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)