Кабайда Анатоль

Анато́ль Кабайда (літ. псевд.: Анатолій Жуківський, кличка:  Медвідь; 13 жовтня 1912, Пигарівка, Новгород-Сіверський, Чернігівської губернії — 28 травня 1998, Канберра, Австралія) — член ОУН з 1929, учасник похідних груп ОУН-м, провідник ОУН в Луцьку. Призначений до штабу «Поліської Січі — УПА».

Кабайда Анатоль
Народився	13 жовтня 1912(1912-10-13) Пигарівка
Помер	28 травня 1998(1998-05-28) (85 років) Канберра, Австралія
Країна	Російська імперія  Польська Республіка  Австралія
Національність	українець
Діяльність	політик
Знання мов	англійська
Партія	ОУН

Життєпис

З батьками емігрував до Польщі, де поселилися на Волині. Закінчив українську гімназію в Луцьку, а далі студіював архітектуру у Ґданську 1933—1937.

Діяльність під час Другої світової війни

А. Кабайда отримав завдання від Т. Бульби-Боровця здобути довір'я німців, як перекладач, і триматися в Києві якнайдовше. У Києві він працювати зв'язковим штабу УПА, де незабаром ввійшов у довір'я німців і працював у штабі поліції^{[джерело?][1]}.

А. Кабайда брав участь у формуванні Київського куреня. Після приходу Буковинського куреня в Київ у жовтні 1941 р. обидві курені були об'єднані. З них була сформована київська поліція і батальйони шуцманшафти, а потім поліцейських батальйонів «Hilfspolizei». Напочаток командував Петро Захвалинський Schutzpolizei, а з серпня 1942 р. їх очолив Анатолій Кабайда^{[джерело?]}.

З доказів, поданих редактором «Огонька» Віталієм Коротичем у його кінопрограмі «Бабин Яр» з 1987 року, випливає, що Василь (так неправильно зазначено) Кабайда був «відповідальним за розстріли євреїв», але А. Кабайда перебрав посаду лише в серпні 1942 р., а масові єврейські розстріли відбулися на рік раніше у вересні 1941 р^{[джерело?]}.^[2]

1945 р. відступаючи з України А. Кабайда став старшиною для доручень у штабі української дивізії СС «Галичина» ген. П. Шандрука^{[джерело?]}.

Еміграція

У Німеччині взяв прізвище своєї матері — Жуківський.

Емігрував в Австралію, 1949 — Сідней. Провідний діяч Пласту, член (1954—1956), голова (1956-61, 1975-77) крайової пластової старшини, член курення Лісових Чортів. 1951 р. співзасновник Союзу Українських Комбатантів Австралії.

Переїхав 1961 р. в Канберру, де займався громадськими справами та писання статей до українських газет та журналів. Редагував обіжник Мельниківців в Австралії.

Нагороди

Нагороджений екзильним урядом УНР Воєнним Хрестом та Хрестом Укр. Армії, майор. Має Орден св. Юра в золоті.

Родина

Сестра Ангелина залишилася в Україні, де керувала кабінетом І. Франка у Львівському Державному Університеті.

Примітки

1. Бульба-Боровець, Тарас. Армія без держави. Слава і трагедія Українського повстанського руху. Спогади. - Київ: Книга роду, 2008. - С. 168. ISBN 978–966–2186–15–4. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
2. {{cite book}}: Порожнє посилання на джерело (довідка)

Джерела

• Енциклопедія української діяспори / гол. ред. Василь Маркусь ; Наукове Товариство ім. Шевченка, Національна академія наук України. — К. : ІНТЕЛ, 1995. — Т. 4 : Австралія, Азія, Африка. — ISBN 978-5-7702-1069-9.
• Мірчук П. Нарис історії ОУН. — Том 1. — V частина: Розділ 9.