Йосип Романів

Йосип Романів (англ. Joseph Romanow, 3 травня 1921(19210503) — 21 березня 2011) — канадський військовий льотчик, учасник Другої світової війни. Перший українець, що став генералом Збройних сил Канади.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Романів.

Йосип Романів
англ. Joseph Romanow
Народження	3 травня 1921(1921-05-03) Саскатун, Саскачеван, Канада
Смерть	21 березня 2011(2011-03-21) (89 років) Оттава, Канада
Країна	Канада
Рід військ	ВПС Канади
Роки служби	1939—1945, 1950–1976
Звання	бригадний генерал
Війни / битви	Друга світова війна
Нагороди	орден «За військові заслуги»

Біографічні відомості

Народився 3 травня 1921 року в місті Саскатун у канадській провінції Саскачеван, в сім'ї Дмитра і Марії Романів. Його батьки емігрували до Канади у 1911 році з містечка Кіцмань що на Буковині з «політичних причин» — Дмитро Романів був активним борцем з полонізацією. Старший Романів працював на Канадській національній залізниці.

Після закінчення середньої школи, з початком Другої світової війни, у 1939 році добровольцем вступив до лав Канадської армії. Від 1940 року служив у Канадських королівських військово-повітряних силах.

Після навчання пілотування біплана Tiger Moth, був направлений до частини протичовнової авіації. Здійснював патрулювання і супроводження конвоїв над канадським узбережжям Атлантики. Потім певний час служив у Великій Британії, де допоміг організувати Українську асоціацію канадських військовослужбовців та її Лондонський клуб. Невдовзі переведений з Британських островів до Бірми, де проходив службу в 435-й і 436-й ескадрильях ККПС. Учасник бойових дій в Індії, Бірмі та Китаї. Він також здійснював підготовку десантників-гуркхів.

Після Другої світової війни, Йосип Романів дізнався, що багато українців, які потрапили до таборів для переміщених осіб в Європі насильно репатріюються в радянські концентраційні табори ГУЛАГу. Щоб запобігти цьому, Йосип Романів та інші українсько-канадські військовослужбовці заснували Українсько-канадське Допомогове Бюро. За підтримки Українсько-канадського комітету (нині Конґрес Українців Канади) вони допомагали переміщеним особам іммігрувати до Канади.

Після роботи в таборах, Романів вступив до Саскачеванського університету, який закінчив у 1950 році зі ступенем бакалавра в галузі машинобудування. Після навчання знов повернувся на військову службу та був направлений до Великої Британії для продовження навчання в галузі авіаційної техніки. Отримавши диплом магістра в Технологічному інституті Кренфілда брав участь в реалізації проектів, пов'язаних з ядерно-ракетними програмами, у тому числі в роботах зі створення надзвукового винищувача-перехоплювача CF-105 Arrow. Був старшим представником від Канади в ракетній програмі США «Бомарк», а на заключному її етапі — відповідальним за установку і експлуатацію першої в Канаді системи ППО з ракетами оснащеними ядерною бойовою частиною в Норт-Бей, Онтаріо.

З 1951 року — керівник секції інженерної аеронавтики при Головному штабі військово-повітряних сил Канади, командант ескадрильї. З 1957-го — керівник лабораторії якісного контролю. З 1965-го — офіцер Головного штабу військово-повітряних сил Канади.

Після закінчення Коледжу Національної Оборони в Кінгстоні у 1971 році Йосип Романів став першим канадійцем українського походження, якого представили до звання генерала Збройних сил Канади — отримав звання бригадного генерала. Три роки проходив службу в Західній Німеччині, перебуваючи на посаді представника штаб-квартири НАТО і генерального директора з постачання, персоналу і адміністрації НАТО у Німеччині. У 1974 році нагороджений орденом «За військові заслуги». Перед виходом у відставку був генеральним директором з організації і персоналу в Міністерстві державної оборони в Оттаві. Звільнився з лав Збройних сил у 1976 році.

Після звільнення у відставку Йосип Романів був президентом Канадської асоціації виробників машин і обладнання (англ. Machinery and Equipment Manufacturers' Association of Canada), одним із найавторитетніших членів Конґресу Українців Канади. У 2006 році удостоєний премії Ради Конґресу Українців Канади провінції Саскачеван «Будівничий нації». Написав шість книг, у тому числі особисті мемуари.

Був одружений. Дружина Жозефіна Романів (Савчук). Залишив чотирьох дітей — дочок Марію (підполковник ВПС Канади в запасі) і Паулу, синів Григорія (капітан 1 рангу ВМС Канади в запасі) і Джона, а також сім онуків.

Помер 21 березня 2011 року в віці 89 років. Похований в Оттаві.

Джерела

• Абліцов В. Г. Герої, маршали, генерали, адмірали // Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті. — К. : «КИТ», 2007. — С. 208. — ISBN 978-966-8550-56-0.

Зовнішні медіафайли
Аудіофайли
	Chinradioottawa: Brigadier General Joseph Romanow
Відеофайли
	Ukrainian Canadians in the Canadian Armed Forces — Gen. Joseph Romanow

Посилання

• Йосип Романів [Архівовано 4 лютого 2014 у Wayback Machine.] // сайт «Українці в Світі»
• 90 років бригадного генерала Канади Романова. [Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine.] Сайт Ради Конґресу Українців Канади провінції Саскачеван (англ.)
• Герой війни, що допомагав переміщеним українцям. [Архівовано 4 лютого 2014 у Wayback Machine.] Сайт Конґресу Українців Канади (англ.)