Йона (Гоголь)

Йо́на Го́голь (світське ім'я Іван Го́голь-Богуше́вич, пол. Jonasz Hohoł (Gogol, Hohoł-Boguszewicz), ? — липень 1602 року) — церковний діяч Речі Посполитої, ієрарх Київської митрополії. Спершу православний, а відтак греко-католицький єпископ Пінський і Турівський, архимандрит кобринський, прихильник і підписант Берестейської унії.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гоголь.

Йона Гоголь Jonasz Hohoł
Єпископ Пінський і Турівський
9 жовтня 1596 — липень 1602
Церква:	Руська унійна церква
Наступник:	Паїсій Онишкевич-Саховський
Єпископ Пінський і Турівський
22 вересня 1595 — 9 жовтня 1596
Обрання:	22 вересня 1595
Церква:	Українська Православна Церква
Попередник:	Леонтій Пелчицький
Смерть:	липень 1602 Річ Посполита
Батько:	Петро Гоголь-Богушевич

Життєпис

Походив з дрібного шляхетського роду Гоголів гербу Ястшембець (пол. Hohoł (Chochoł, Gogol) herbu Jastrzębiec) з Червоної Русі, що осів у Берестейському повіті, до якого пізніше належали такі відомі постаті в історії України, як наказний гетьман Правобережної України Остап Гоголь та письменник Микола Гоголь.

Уперше згадується у королівському привілеї від 7 лютого 1586 року, котрим Стефан Баторій надав йому у пожиттєве управління кобринський монастир святого Спаса, що мав статус архімандритії, із зобов'язанням упродовж року прийняти духовний сан. Утім, станом на травень 1589 р. Іван Гоголь все ще був мирянином, хоча й замешкував у монастирі й титулувався нареченим архімандритом.

Був серед тих, хто 22 червня 1595 підписав листа від Київської православної ієрархії до папи Климента VIII, у якому єпископи виражали волю приєднатися до Унії з Римом. Тоді він фігурував як єпископ-номінат Пінсько-Турівський з правом успадкування після правлячого єпископа Леонтія Пелчицького^[1]. По смерті якого (в результаті нещасного випадку), 22 вересня 1595 року Йона Гоголь, будучи архимандритом Кобринським, отримав королівську номінацію від Сигузмунда III Вази на Пінсько-Турівську єпархію^[1]. На Берестейському соборі 8 жовтня 1596 підписав акт Унії з Римом, незважаючи на рішучий спротив підпорядкованого йому духовенства єпархії. І хоча противники унії на своєму соборі, що відбувся в Берестю паралельно унійному синоду, й відлучили Йону Гоголя від займаної ним посади той, де-факто, залишився керувати єпархією до своєї смерті, як унійний єпископ. Результатом його підпису стала відмова йому в послушенстві не тільки більшості білого духовенства єпархії але й найбільших монастирів з Лещинським монастирем біля Пінська на чолі.

Помер в липні 1602 року^[2].

Примітки

1. Dmytro Blažejowskyj. Ієрархія Київської Церкви… — С. 202, 275.
2. Bishop Yona Hohol † [Архівовано 31 січня 2016 у Wayback Machine.] // The Hierarchy of the Catholic Church

Література

• Dmytro Blažejowskyj. Ієрархія Київської Церкви (861—1990). — Львів «Каменяр», 1996. — 567 С. — ISBN 5-7745-0687-8

Посилання

• Bishop Yona Hohol † [Архівовано 31 січня 2016 у Wayback Machine.] // The Hierarchy of the Catholic Church (англ.) (дата доступу 27.01.2016)