Йовович Галина Михайлівна

Галина Олександрівна Логінова, у шлюбі Йовович (28 жовтня 1950(19501028), Туапсе) — російська та американська^[1][2][3][4] акторка. Мати Мілли Йовович.

Йовович Галина Михайлівна
рос. Галина Александровна Логинова
Ім'я при народженні	рос. Галина Александровна Логинова
Народилася	28 жовтня 1950(1950-10-28) (74 роки) Туапсе, Краснодарський край, РРФСР, СРСР
Громадянство	СРСР  США
Діяльність	акторка, кіноакторка, букер, телеакторка
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Роки діяльності	1971 — тепер. час
У шлюбі з	Bogdan Jovovichd
Діти	Мілла Йовович
IMDb	nm0431363
Йовович Галина Михайлівна у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Логінова.

Біографія

Народилася в родині військового на Кавказі^[5]. Батьки росіяни з Тули.^[6]

Закінчила в Дніпропетровську (Україна) школу.

Після школи, у 22 роки, поїхала вчитись на акторку у Всесоюзний державний інститут кінематографії (Росія). Закінчила в 1972 р., майстерня В. Бєлокурова.

Після отримання диплома знову повернулася в Україну — і працювала акторкою на кіностудії Довженка в Києві^[7] з 1973 по 1980 рік, до еміграції у США.

Як акторка кіностудії Довженка знялась у фільмах: «Багато галасу даремно» (1973, Беатриче), «Товариш бригада» (Людмила Краснова), «Блакитний патруль» (1974, т/ф, Таня), «Літо в Журавлиному» (Марина), «Тіні зникають опівдні» (Ольга Воронова), «Пробивна людина» (1979, Світлана), «Казка як казка» (лиха фея), «Мільйони Ферфакса» (1980, Моллі Ферон).

В Києві зустріла серба Богдана (Богі) Йововича, який вчився в Київському медичному інституті за обміном, і одружилася з ним.

17 грудня 1975 року в Києві народила дочку Міліцу, пізніше відому як Мілла Йовович^[8]. Жила з донькою на вулиці Богомольця, брала її з собою спостерігати за акторською роботою^[9].

В січні 1981 року емігрувала з дочкою до чоловіка в США, оскільки він не міг отримати візи до СРСР. Займалася розвитком талантів дочки (малювання, музика) та просуванням її в професіях моделі та акторки.

Станом на 2005 мала будинок на голлівудських пагорбах, ще один у Палм-Спрінгс, де збирала відомих людей, особливо слов'ян. Якось приймала Богдана Ступку, про якого відгукувалась дуже схвально. Деколи приїздили і російські друзі: Володимир Машков, Костянтин Райкін.^[9]

У 1987 році повернулася в кіно, знімаючись в американських та російських фільмах.^[9]

20—25 серпня 2005 року (після перемоги Помаранчевої революції) приїжджала з Мілою до Києва, відвідувала Києво-печерську лавру, Андріївський узвіз, Пирогово, співала українських пісень. Бачилася з київськими друзями, серед яких подруга студентських років Ніна Реус, Віталій Кличко.^[9]

Примітки

1. Біографія Мілли Йовович [Архівовано 20 березня 2021 у Wayback Machine.](англ.), Millaj.com
2. «Я мечтаю сыграть Анну Ахматову» [Архівовано 18 жовтня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
3. Biography for Milla Jovovich [Архівовано 5 січня 2015 у Wayback Machine.](англ.)Internet Movie Database [Архівовано 25 листопада 2014 у Wayback Machine.]
4. Milla: The world's richest model(англ.)
5. [Джерело?](англ.)
6. Милла Йовович вернулась к режиссеру Андерсену. EG.RU (рос.). Процитовано 28 серпня 2024.
7. ГАЛИНА ЛОГІНОВА: В КИЄВІ 2005 р. [Архівовано 12 серпня 2018 у Wayback Machine.](англ.)
8. ІНТЕРВ'Ю Галини Логінової [Архівовано 26 серпня 2018 у Wayback Machine.](англ.)
9. Галина Логінова: Сьогодні Київ, наче весела дівчина, гарно вбрана i нафарбована. Україна Молода. Архів оригіналу за 28 березня 2019.

Література

• Ушканова Н. О. Матешко -П. Логінова: "Бути сильною, лишаючись слабкою // Новини кіноекрана. 1980. № 3. — С. З.