Зуєв Валерій Леонідович

Вале́рій Леоні́дович Зу́єв (нар. 7 листопада 1952, Київ, СРСР — пом. 6 травня 2016^[1], Київ^{[джерело?]}, Україна) — український футболіст, захисник. Перш за все відомий за виступами у складі київського «Динамо», дніпропетровського «Дніпра» та збірної СРСР. Майстер спорту міжнародного класу (1975). По завершенню кар'єри гравця розпочав тренерську діяльність.

Валерій Зуєв
Валерій Зуєв
Особисті дані
Повне ім'я	Валерій Леонідович Зуєв
Народження	7 листопада 1952(1952-11-07)
	Київ, УРСР
Смерть	6 травня 2016(2016-05-06) (63 роки)
	Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Зріст	181 см
Вага	78 кг
Громадянство	СРСР →  Україна
Позиція	Захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1969—1979 «Динамо» К 69 (1) 1980—1981 СКА Р 47 (0) 1981 СКА К 22 (0) 1982—1983 «Дніпро» Д 28 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1975 СРСР 1 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1997—1999 «Динамо-2» К 2001—2002 «Динамо-2» К
Звання, нагороди
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зуєв.

Біографія

Займатися футболом уродженець Києва розпочав у місцевому «Динамо», вступивши до ДЮСШ у десятирічному віці (перший тренер — Олександр Леонідов). В основному складі дебютував 25 грудня 1969 року в поєдинку з тбіліським «Динамо», однак аж до 1973 року з'являвся на полі досить нечасто, граючи переважно за дублюючий склад.

З приходом до клубу Лобановського потрапив до основної обійми київського клубу, проте за сезон проводив близько третини матчів від загальної кількості.

Найвдалішим для Зуєва видався 1975 рік, коли в його футбольному житті сталося одразу декілька визначних подій. По-перше, Валерій зібрав фантастичний букет клубних трофеїв, серед яких Кубок Володарів Кубків, Суперкубок УЄФА, золоті медалі чемпіонату СРСР. По-друге, був удостоєний почесного звання «Майстер спорту міжнародного класу». І по-третє, одягнув червону футболку збірної СРСР. Дебют Зуєва припав на матч радянської команди проти збірної Туреччини. Більше у складі головної команди країни Валерій Зуєв не з'являвся.

Так і не отримавши стабільного місця в основному складі рідного клубу, Зуєв у 1980 році переходить до лав ростовського СКА, де одразу ж стає незамінним і в першому ж сезоні відіграє 33 матчі в чемпіонаті. 1981 рік був ознаменований черговим трофеєм — разом з ростовським клубом Валерій став володарем Кубка СРСР.

Сезон 1981 Зуєв закінчував у київському СКА, а вже наступного року приміряв форму дніпропетровського «Дніпра», у складі якого виграв ще один чемпіонат СРСР.

Протягом 1984–1990 років грав за команду Південної групи військ Радянської Армії в Угорщині.

Могила Валерія Зуєва, Байкове кладовище

У 1993 році розпочав тренерську кар'єру у структурі «Динамо», яка фактично не переривалася аж до початку 2013 року. Здебільшого виконував обов'язки помічника головного тренера, хоча в період з 1997 по 1999 рік був головним керманичем «Динамо-2», а в сезоні 2001/02 складав у цьому ж клубі тренерський тандем з Володимиром Онищенком. У 1995 році отримав досвід роботи на посаді помічника головного тренера збірної України. З лютого по червень 2013 року був асистентом Олега Лужного, що очолював сімферопольську «Таврію»^[2].

Раптово помер 6 травня 2016 року від відриву тромбу^[3]. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 33)^[4].

Досягнення

Командні трофеї

• Володар Кубка володарів кубків (1): 1975
• Володар Суперкубка УЄФА (1): 1975
• Чемпіон СРСР (2): 1974, 1975
• Срібний призер чемпіонату СРСР (3): 1973, 1976 (о), 1978
• Бронзовий призер чемпіонату СРСР (1): 1979
• Володар Кубка СРСР (3): 1974, 1978, 1981
• Фіналіст Кубка СРСР (1): 1973
• Брав участь у чемпіонських сезонах «Динамо» (1977) та «Дніпра» (1983), однак провів у них лише один та два матчі відповідно, чого замало для отримання медалей
• Брав участь у «срібних» сезонах «Динамо» (1969, 1972), однак провів у них лише по одному поєдинку, чого замало для отримання медалей

Тренерські здобутки

• Переможець першої ліги чемпіонату України (1): 1998/99
• Срібний призер першої ліги чемпіонату України (1): 1997/98

Особисті досягнення

• Майстер спорту міжнародного класу (1975)

Державні нагороди

• Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2015)^[5]

Статистика виступів

Сезон	Команда	Чемпіонат			Кубок			Міжнародні			Всього
		Змаг.	Матчі	Голи	Змаг.	Матчі	Голи	Змаг.	Матчі	Голи	Змаг.	Матчі
1969	«Динамо» К	ВЛ	1	0	КС	0	0	—	—	—	1	0
1972		ВЛ	1	0	КС	0	0	—	—	—	1	0
1973		ВЛ	6	0	КС	4	0	КУЄФА	5	0	15	0
1974		ВЛ	11	0	КС	4	0	КК	2	0	17	0
1975		ВЛ	11	0	КС	0	0	КК+СУ+КЧ	6	0	15	0
1976 (в)		ВЛ	7	1	КС	0	0	—	—	—	7	1
1976 (о)		ВЛ	6	0	КС	0	0	КЧ	1	0	7	0
1977		ВЛ	1	0	КС	1	0	КЧ	2	0	4	0
1978		ВЛ	14	0	КС	2	0	КЧ	2	0	18	0
1979		ВЛ	11	0	КС	5	0	КУЄФА	0	0	18	0
Всього в «Динамо»			69	1		16	0		18	0	103	1
1980	СКА Р	ВЛ	33	0	КС	5	0	—	—	—	38	0
1981		ВЛ	14	0	КС	9	0	—	—	—	23	0
Всього в СКА Р			47	0		14	0		0	0	61	0
1981	СКА К	1Л	22	0	КС	0	0	—	—	—	22	0
Всього в СКА К			22	0		0	0		0	0	22	0
1982	«Дніпро» Д	ВЛ	26	0	КС	?	?	—	—	—	?	?
1983		ВЛ	2	0	КС	?	?	—	—	—	?	?
Всього в «Дніпрі»			28	0		?	?		0	0	?	?
Всього за кар'єру			166	1		?	?		18	0	?	?

Примітки

1. Іван Вербицький. Помер Валерій Зуєв. «UA-Футбол» (7 травня 2016). Перевірено 7 травня 2016.
2. Источник: Валерий Зуев — новый помощник главного тренера «Таврии»(рос.). «UA-Футбол». Перевірено 14 січня 2015.
3. У Валерія Зуєва обірвався тромб
4. Прощання з Валерієм Зуєвим відбудеться на стадіоні «Динамо». Офіційний сайт ФК «Динамо» (Київ). Перевірено 15 травня 2016.
5. Указ Президента України від 29 травня 2015 року № 299/2015 «Про відзначення державними нагородами України ветеранів команди товариства «Футбольний клуб „Динамо“ Київ»»

Посилання

• Статистика на КЛІСФ (рос.)
• Статистика на National Football Teams (англ.)
• Профайл на офіційному сайті «Динамо» [Архівовано 27 вересня 2011 у Wayback Machine.] (укр.)

Інтерв'ю

• В.Зуєв: Тренером бути цікавіше [Архівовано 29 червня 2020 у Wayback Machine.] (рос.), 2004 р.
• В.Зуєв: Роботи не боюся! (рос.), 21.12.2007