Remove ads
Зонд Сенґстакена — Блекмора (зонд стравохідний типу «Блекмор») — медичний прилад, що застосовується для зупинки кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу та кардіального відділу шлунка, а також для запобігання закидуванню шлункового вмісту в стравохід і ротову порожнину.
| Зонд Сенґстакена — Блекмора | |
|---|---|
 Чотирипросвітний варіант зонда Сенґстакена — Блекмора | |
| МКХ-9 | 96.06 |
Зонд має вигляд трипросвітної гумової трубки з двома балонами: круглим шлунковим на кінці та циліндричним стравохідним дещо вище. Два з трьох каналів зонда застосовуються для роздування балонів, а третій канал служить для відсмоктування шлункового вмісту та контролювання ефективності гемостазу.[1]
Здебільшого зонд застосовується в разі недоступності або неефективності ендоскопічного гемостазу та судинозвужувальної терапії при гострих загрозливих для життя кровотечах із судин стравоходу та кардіального відділу шлунка.[2]
Remove ads
Зонд названий на честь американського нейрохірурга Роберта Вільяма Сенґстакена старшого (1923—1978) та американського судинного хірурга Артура Блекмора (1897—1970), які створили концепцію та розробили зонд на початку 1950-х років.
Описи балонної тампонади судин стравоходу датуються ще 1930-ми роками. Сама система двобалонної тампонади Сенґстакена та Блекмора від 1950-х років дотепер зазнала відносно невеликої кількості змін[3].
Показами для встановлення зонда Сенґстакена — Блекмора є такі стани:
- Гостра загрозлива для життя кровотеча із судин стравоходу або шлунка, що не піддається зупинці (зокрема шляхом ендоскопічного гемостазу та введенням судинозвужувальних засобів)
- Гостра загрозлива для життя кровотеча із судин стравоходу або шлунка, коли ендоскопічний гемостаз і судиннозвужувальна терапія є недоступними.
Існують описи успішного застосування зонда для зупинки кровотечі при важкому виразковому езофагіті та для тампонади ротоглоткової кровотечі під час огляду ушкодженої сонної артерії.[2]
Remove ads
Протипоказами для встановлення зонда Сенґстакена — Блекмора є такі стани:
- Зупинка або сповільнення кровотечі з варикозно розширених вен;
- Наявність в анамнезі недавньої операції із залученням стравохідно-шлункового стику;
- Наявність стриктури стравоходу.[4]
Обладнання
Для встановлення зонда Сенґстакена — Блекмора застосовується таке обладнання:
- Зонд для шлунково-стравохідної балонної тампонади
- Конектор Y-зонда, або інший схожий адаптер, за відсутності в складі єдиної системи
- Тракційний прилад
- Манометр або сфігмоманометр
- Прилад для вакуумного відсмоктування із трубкою та конекторами
- Зондові затискачі
- Великий шприц (60 мл)
- М'які іммоблізатори
- Водорозчинна змазувальна мазь
- Ножиці для екстреної декомпресії балонів.[5]
Підготування пацієнта
Здійснюється місцева анестезія ротоглотки (спреєва або мазева). Більшості пацієнтів рекомендовано інтубацію із седацією. Головний кінець ліжка підіймається на 45°. Можливе альтернативне положення хворого на лівому боці.[6]
Техніка встановлення
- Зонд вводиться через ніс. Після досягнення зондом шлунка роздувається дистальний (шлунковий) балон шляхом нагнітання близько 60 мл повітря за допомогою шприца.
- Зонд підтягується до впирання, що забезпечує правильне положення, за якого другий балон точно розміщений у стравоході.
- Роздувається проксимальний (стравохідний) балон шляхом нагнітання 100—140 мл повітря, що в разі правильного встановлення зонда зупиняє кровотечу.
- Відпускання стравохідного балона через декілька годин задля запобігання утворення пролежнів стравоходу та для контролювання гемостазу. Після цього:
- якщо кровотеча відновлюється, то стравохідний балон знову надувають
- якщо кровотеча не відновлюється, то зонд зі спущеним стравохідним балоном залишають задля можливості повторного роздування в разі рецидиву кровотечі.[1]
Remove ads
Найчастішим ускладненням встановлення зонда є аспірація шлункового вмісту, найвищий ризик якої є під час процесу його встановлення. Можливий розвиток асфіксії при закупорюванні зондом дихальних шляхів. Перфорація або розрив стравоходу може виникнути первинно під час роздування неправильно розміщеного стравохідного балона або вторинно — на тлі некротичних змін слизової оболонки стравоходу, спричинених надлишковим роздуванням або занадто тривалим утримуванням роздутого стравохідного балона. У разі помилкового встановлення зонда в трахеї можливий розрив трахеї.
До легших ускладнень належать біль, гикавка, ерозії та виразки горла, стравоходу та шлунка, тискогенний некроз носа, губ і язика (зрідка на ділянці шкіри обличчя, де здійснено фіксацію зонда).[7]
Remove ads
Дезінфікування зондів-обтураторів здійснюється шляхом кип'ятіння в дистильованій воді упродовж 30 (+5) хвилин, з подальшим проведенням передстерилізаційного очищення в мийному розчині (0,5% розчин перекису водню та 0,5% розчин мийного засобу) за температури 50°С упродовж 15 хвилин.
Відтак проводиться стерилізація в 6% розчині перекису водню за повного занурення приладу в розчин і перебуванні в ньому упродовж 360 (±5) хвилин за температури щонайменше 18°С.[1]
У дослідженні, яке вивчало прогноз для життя після контролювання кровотеч із варикозно розширених вен стравоходу за допомогою приладів для балонної тампонади (типу зондів Міннесота або Сенґстакена — Блекмора), Надлер і співавтори підрахували, що виживаність до виписки становила близько 59 %, а однорічна виживаність становила 41 %. У цьому ж дослідженні зазначається один випадок перфорації стравоходу, для якого було застосоване консервативне лікування.[8]
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
Remove ads