Зомбковицький замок

Зомбковицький замок (пол. Zamek w Ząbkowicach Śląskich, нім. Schloss Frankenstein) — ренесансна оборонна будівля у місті Зомбковіце-Шльонське у Нижньосілезькому воєводстві в Польщі, зведена у 1522-1532 роках на місці готичного оборонного замку. У наш час замок являє собою збережені руїни, доступні для відвідування туристами.

Зомбковицький замок
Вигляд на замок у Зомбковіцах-Шльонських
50°35′12″ пн. ш. 16°48′27″ сх. д.
Статус	історична пам'ятка
Статус спадщини	об'єкт культурної спадщини Польщі[1]
Країна	Польща : ISO3166-1 alpha-3:POL; ISO3166-1 цифровий:616;
Розташування	м. Зомбковіце-Шльонське, Нижньосілезьке воєводство
Архітектурний стиль	Ренесанс
Архітектор	Бернард Свидницький
Стан	руїна
Сайт	zabkowiceslaskie.pl/turysta/ciekawostki-i-atrakcje-zabkowic-slaskich/zamek,72.html
Зомбковицький замок (Польща)
Зомбковицький замок у Вікісховищі

Історія

Першопочатковий готичний замок було побудовано у XIV столітті^[2]. Найдавніші згадки про укріплення в Зомбковіцах-Шльонських датуються 1321 роком^[2]. У 1335 році він витримав облогу чеських військ, однак уже в наступному році був переданий Болеславом II Зембицьким в якості застави Люксембургам, і в підсумку проданий разом з містом його сином - Міколаєм Малим^[2]. Під час гуситських воєн замок було знищено, після чого вже нові власники модернізували та зміцнили його^[2]. У середині XV століття замок став власністю синів чеського короля Їржі з Подєбрад. Внаслідок атаки міщан Вроцлава, Свідниці та Ниси його було пошкоджено у 1468 році^[2]. У 1489 році замок впродовж кількох місяців облягав угорський король Матвій Корвін. Після того, як йому врешті-решт вдалося захопити замок, той залишався у його володінні до 1490 року^[2].

У 1522 (або 1524) – 1532 роках Карел I Мюнстерберзький, зембицький князь, частково розібрав позосталі мури та перебудував замок у стилі ренесансу^[2]. Нова резиденція містила залишки старої твердині, що можна простежити на південній стіні тепер зруйнованого замку. Випуклість на цій стіні фактично співпадає з лінією мурів давньої готичної споруди. Будівельником цього об’єкта з добре замаскованою оборонною системою був Бенедикт Рейт.

Після облог, штурмів та руйнувань впродовж наступних століть, замок було остаточно покинуто у 1728 році, а його стан ще більше погіршився внаслідок пожежі у 1784 році. У міжвоєнний період в замку діяли регіональний музей та туристичний притулок. В наш час він законсервований та підтримується як постійна руїна^[2].

У грудні 2013 року був завершений другий етап ремонтних робіт на замку, що передбачав укріплення корони мурів східного та південного крила та зміцнення південно-східної бастеї.

Архітектура

Замок було закладено у формі квадрату, оборону мурів можна було здійснювати фланговим обстрілом, завдяки двом наріжним, трирівневим бастеям, розташованим по діагоналі^[2]. Житлові приміщення, освітлені зовнішніми вікнами, розміщувалися на верхніх поверхах. Вершини стін мали декоративний аттик, який захищав пости вартових, а його вікна слугували стрільницями^[2]. Над головним в'їздом у двір, зі сходу, було розміщено герб засновника замку, окрім того жодних інших прикрас не було^[2]. Суворий портал, зроблений з тесаного каменю, що закінчувався стрільчастою аркою, нагадуючи готику. Над брамою височіла вежа завершена аттиком. Поруч з нею була вужча хвіртка для піших. Над входом був додатковий пост вартових з отвором для стрільби. Окрім надбрамної вежі, на північно-східній стороні мурів була ще одна невеличка кругла вежа. Подвір’я замку прикрашали ренесансні клуатри^[2].

Фотогалерея

• 
  Вежа замку
• 
  Руїни замку
• 
  Руїни замку
• 
  Вхід до замку
• 
  Вигляд замку із замкового двору

Примітки

1. Реєстр пам'яток

   d:Track:Q15983881
2. Zamki, dwory i pałace w Sudetach. Legnica: Stowarzyszenie „Wspólnota Akademicka”. 2008. с. 425—430. ISBN 978-83-89102-63-8.