Зимовець Віталій Андрійович

Віталій Андрійович Зимовець (нар. 3 червня 1939(19390603) р. Остер, Чернігівська область, УРСР — 9 листопада 2018, Київ, Україна) — радянський і український кінооператор. Заслужений діяч мистецтв України (2003). Кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня (2016)^[2].

Зимовець Віталій Андрійович
Дата народження	3 червня 1939(1939-06-03)
Місце народження	Остер, Козелецький район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР
Дата смерті	9 листопада 2018(2018-11-09)[1] (79 років)
Місце смерті	Київ, Україна
Громадянство	СРСР  Україна
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія	оператор-постановник, кінооператор
Членство	Національна спілка кінематографістів України
Нагороди
IMDb	ID 0956896

Зовнішні зображення
	Віталій Андрійович Зимовець

Біографія

Народився в родині службовців. Закінчив операторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1972).

З 1957 р. працював на Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. П. Довженка — механіком, асистентом оператора, з 1973 р. — оператором-постановником.

Був членом Національної спілки кінематографістів України.

9 листопада 2019 в Київському Будинку кіно пройшов вечір пам'яті кіномитця^[3].

Нагороди

• 2003: Заслужений діяч мистецтв України
• 2004: Кінофестиваль «Бригантина» в Бердянську — «Найкраща операторська робота» (фільм «Залізна сотня»)^[4]
• 2016: Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Фільмографія

Операторські роботи:

• «Всюди є небо» (1966, асистент оператора у співавт.)
• «Сліпий дощ» (1969)
• «Варчина земля» (1969, у співавт.)
• «Блакитне і зелене» (1970)
• «Бумбараш» (1971, 2 с)
• «Пропала грамота» (1972)
• «Не мине і року...» (1973, 2 с)
• «Марина» (1974)
• «Небо—земля—небо» (1975)
• «Підпільний обком діє» (1978, т/ф, 2 с)
• «Ти тільки не плач» (1979)
• «Візит у Ковалівку» (1980)
• «Пора літніх гроз» (1980, т/ф, 2 с),
• «Щастя Никифора Бубнова» (1983)
• «Климко» (1983)
• «Володчине життя» (1984, т/ф, 2 а)
• «Повернення» (1987, т/ф, 2 а)
• «Штормове попередження» (1988, 2 с)
• «Мої люди» (1990, т/ф, 2 а)
• «Миленький ти мій...» (1992)
• «Дорога на Січ» (1994)
• «Страчені світанки» (1995)
• «Тупик / Глухий кут» (1998)
• «Нескорений» (2000)
• «Втрачений рай» (2000)
• «Залізна сотня» (2004)
• «Владика Андрей» (2008)
• «День переможених» (2009)
• «Третього не дано» (2009) та ін.

Примітки

1. Помер кінооператор Віталій Зимовець — Київ: 2018. — ISSN 2305-7289

   d:Track:Q1186724d:Track:Q1899
2. Укази Президента України № 495/2016 Про відзначення державними нагородами України з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва. Архів оригіналу за 10 листопада 2016. Процитовано 16 листопада 2016.
3. Національна спілка кінематографістів України: ВЕЧІР ПАМ"ЯТІ КІНООПЕРАТОРА ВІТАЛІЯ ЗИМОВЦЯ 9 листопада, Будинок кіно (10.11.2019). Архів оригіналу за 28 листопада 2019. Процитовано 12 листопада 2019.
4. VII МКФ «Бригантина» (рос.). Архів оригіналу за 4 листопада 2012. Процитовано 9 лютого 2013.

Література

• Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.62.

Посилання

• Виталий Зимовец «В нашей стране молодому кинематографисту ждать практически нечего» [Архівовано 16 квітня 2014 у Wayback Machine.] — Kinomaster.org [Архівовано 1 вересня 2017 у Wayback Machine.]
• Зимовець Віталій Андрійович (фільмографія на kino-teatr.ru) [Архівовано 3 червня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
• Національна спілка кінематографістів України: Зимовець Віталій Андрійович [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.]