З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Зелене́цький Володимир Серафимович (* 4 лютого 1937, Розівка Люксембурзького району Запорізької області — помер 1 червня 2013[1]) — український вчений-правознавець, дослідник і викладач, педагог, доктор юридичних наук, професор, дійсний член (академік) Національної академії правових наук України, Заслужений діяч науки і техніки України, старший радник юстиції, Почесний працівник прокуратури, лауреат Премії імені Ярослава Мудрого, Голова Координаційного бюро з кримінального процесу НАПрН України, член трьох редакційних колегій фахових видань України.
Володимир Зеленецький | |
---|---|
Народився | 4 лютого 1937 Розівський район, Запорізька область, Українська РСР, СРСР |
Помер | 1 червня 2013 (76 років) |
Alma mater | Харківський юридичний інститут |
Історична батьківщина В. С. Зеленецького — Греція[2].
З 1963 року В. Зеленецький почав працювати в правоохоронних органах. У 1969 році захистив кандидатську дисертацію, а з 1989 року — доктор правових наук, і з 2000 року — член-кореспондент Академії правових наук.
У 2008 році опублікована його поетична збірка «Діалектика життя»[3].
Перу В. С. Зеленецького — як автору або співавтору — належить понад 300 наукових праць у галузі кримінального та кримінально-процесуального права, прокурорського нагляду, кримінології та загальної теорії боротьби зі злочинністю. Це, зокрема, 20 монографій:
У 1999 році Указом Президента України В. С. Зеленецькому присвоєне звання «Заслужений діяч науки і техніки України». У 2001 та 2003 роках він став лауреатом Премії імені Ярослава Мудрого[4].
У 2001 році був обраний дійсним членом (академіком) Міжнародної академії екології і безпеки життєдіяльності суспільства (Російська Федерація).
Вважається автором нових наукових напрямів дослідження: теорії порушення державного обвинувачення (1976), загальної теорії боротьби зі злочинністю (1989), дослідчого кримінального процесу (1983) та ін.[5]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.