Збігнев Олесницький

Збі́гнев Олесни́цький (пол. Zbigniew Oleśnicki; 5 грудня 1389, Сенно — 1 квітня 1455, Сандомир) — польський релігійний діяч, єпископ краківський (1423–1455), кардинал корони, перший кардинал польського походження (з 1449 року). Регент Польського королівства (1434–1447), впливовий державний діяч та дипломат.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Олесницький.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Збігнев Олесницький.

Збігнев Олесницький
пол. Zbigniew Oleśnicki
Псевдо	Zbigniew z Oleśnicy
Народився	5 грудня 1389(1389-12-05) Сєнно, Королівство Польське
Помер	1 квітня 1455(1455-04-01) (65 років) Сандомир, Королівство Польське
Поховання	Собор Святих Станіслава і Вацлава
Країна	Королівство Польське
Національність	поляк
Діяльність	дипломат, католицький священник, католицький єпископ
Alma mater	Ягеллонський університет
Учасник	Велика війна 1409-1411
Титул	єпископ краківський, титулярний кардинал Санта Пріска
Посада	кардинал[1], єпископ Краківський[d] і кардинал-священник
Термін	1423–1455
Конфесія	католицизм
Рід	Олесницькі гербу Дембно[d]
Батько	Ян з Олесниці
Мати	Доброхна з Рожнова[2]
Брати, сестри	Ян Ґловач-Олешніцький
Герб кардинальський герб З. Олесницького Дембно
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився 5 грудня 1389 року в Сєнно (нині — Мазовецьке воєводство). Походив з польського шляхетського роду гербу Дембно з Олесниці.

За повідомленнями Яна Длугоша^[3], брав участь у Грюнвальдській битві, де врятував життя королю Владиславу ІІ Ягайлу, закривши його щитом.

По закінченні Краківської Академії почав працювати у королівській канцелярії секретарем; став членом королівської таємної ради. 1412 року був висвячений в сан священика. 18 грудня 1423 року був висвячений на капелана,^{[джерело?]} наступного дня на краківського єпископа. У 1433 році був делегатом на Базельському соборі.

Проявив себе вправним політиком і дипломатом, який підтримував інтереси церкви та шляхти на противагу королю. У березні 1430 року за його участі була заключена польсько-угорська унія, а в 1440 році він домігся обмеження королівської влади в обмін на визнання магнатами Владислава III спадкоємцем престолу.

1449 року Римський Папа Євгеній IV призначив його кардиналом, — Олесницький став першим ієрархом польського походження, який прийняв цей титул.

Після загибелі 1444 року короля Владислава III здійснював значний вплив на політичне життя в країні. До початку правління Казимира IV Ягеллончика фактично зосередив владу в країні у своїх руках.

Батько відомого астронома Миколая Коперника Ніколас у серпні 1454 був посередником між кардиналом Збіґнєвом Олесницьким та великими пруськими містами у справі сплати позики на проведення війни^[4].

Був рішучим противником поширення гуситського руху на територію Польщі; для придушення руху гуситів закликав до Кракова проповідника Йоана Капістрана та францисканців. Єпископ сприяв створенню релігійних братств та розвитку освіти, зокрема, в Краківському університеті, пропагував культ святого Станіслава. 4 травня 1439 року його війська виграли битву проти конфедерації польських гуситів на чолі зі Спитком з Мельштина.

Докладніше: Битва під Гротніками

Помер 1 квітня 1455 року. Похований у кафедральному соборі святих Станіслава і Вацлава на Вавелі.

У літературі

Негативний персонаж роману «Сумерк» Юліана Опільського.^[5]