Збройні сили Швейцарії

Збройні сили Швейцарії — військове формування, структура якого побудована на кадрово-міліційних засадах. Командувач — генерал-лейтенант Томас Сюслі ^[4].

Збройні сили Швейцарії
нім. Schweizer Armee фр. Armée suisse італ. Esercito svizzero ромш. Armada svizra
Засновані	1815
Види збройних сил
Сухопутні Cили Швейцарії ВПС Швейцарії
Командування
Генерал	немає в мирний час
Голова департаменту оборони, цивільного захисту та спорту	Віола Амхерд
Голова Збройних сил	генерал-лейтенант Томас Сюслі
Людські ресурси
Вік	19
Призов	18-21 тиждень (з щорічною 3-тижневою перепідготовкою)
Населення у призовному віці	1 852 580 ч., віком 19-50, 1 807 667 ж., віком 19-50
Придатних для військової служби	1 510 259 ч., віком 19-50, 1 475 993 ж., віком 19-50
Щорічно досягають призовного віку	48 076 ч., 44 049 ж.
Активні службовці	147 075[1] (38 місце)
Резерв	39 045
Витрати
Бюджет	4.53 млрд. франків[2]
Відсоток у ВВП	0.76%[3]
Збройні сили Швейцарії у Вікісховищі

Історія

Ще 500 років тому, після Базельського миру 1499 року, який остаточно визнав незалежність швейцарських кантонів від Священної Римської імперії, Швейцарія заявила про політику нейтралітету у майже всіх війнах, що на той час точилися^[5], а тому вона мала самостійно формувати збройні сили задля збереження власних кордонів. Слід зауважити, що окремі кантони ще довгий час продовжували поставляти підрозділи професійно підготовлених найманців до армій володарів континентальної Європи; цю багатовічну традицію сьогодні уособлює швейцарська гвардія Ватикану, яка охороняє резиденцію Папи Римського. Політика невтручання у європейські війни була припинена у 1798 році після фактичного захоплення Наполеоном Швейцарії, яка лише формально залишалася незалежною державою. Чотири полки швейцарської піхоти узяли участь у війні 1812 року з Росією; вони проявили себе з найкращої сторони, прикриваючи переправу через Березину Великої Армії Наполеона ^[6].

Із завершенням Наполеонівських війн у 1814 році розпочав свою роботу Віденський конгрес, на якому держави-переможниці вирішували долю спустошеної кровопролитними війнами Європи. Одним із результатів конгресу стало визнання статусу постійного нейтралітету оновленої Швейцарської конфедерації,— 8 (20) листопада 1815 року у Парижі був підписаний «Акт щодо визнання та гарантії постійного нейтралітету Швейцарії та недоторканності її території»^[7]. Цей документ став основою для подальшого швейцарського державотворення на принципах нейтралітету визнаного усіма ведучими європейськими державами у постнаполеонівській архітектурі європейської безпеки. Швейцарія не брала участі в Першій та Другій світових війнах. Вона не приєдналася до НАТО під час Холодної війни. Армія цієї країни не брала й не бере участі в будь-яких військових операціях за межами Швейцарії, окрім миротворчих місій ООН та Організації з безпеки і співробітництва в Європі^[8], та слугує виключно для оборони суверенітету Швейцарської Конфедерації.

Особливості швейцарської армії

Швейцарія одна з небагатьох країн Європи де досі існує загальна військова повинність. Професійні солдати,— кадрові офіцери та унтерофіцери, становлять близько 5 відсотків військовослужбовців армії Швейцарії, яка за експертними оцінками підтримує загальну чисельність на рівні 200 тисяч^[9].

Всі фізично придатні чоловіки Швейцарії віком з 20 до 34 років призиваються на військову або альтернативну цивільну службу яка триває 18-21 тиждень, а потім проходять щорічну перепідготовку яка триває 3 тижні до тих пір поки не відслужать певну кількість днів (в середньому ці щорічні повернення до армії тривають 7 років). При тому військовозобов'язані після служби зберігають зброю вдома. Головним обґрунтуванням такого порядку є потреба швидкої мобілізації – у межах 24-48 годин.^[10]

Жінки служать на добровільній основі. Після реформ 1960-х років, армія Швейцарії складається із трьох складових: аусцуг або регулярна армія, де служать чоловіки віком до 34 років; ландвер, в якому служать чоловіки віком 34-42 років; і ландштурм, де служать чоловіки віком в 43-50 років^[5]. На озброєнні швейцарської армії знаходяться 200 танків, 200 самохідно-артилерійських установок, 175 бойових, навчально-бойових та транспортних літаків тощо. Військовий бюджет Швейцарії становить $4,83 млрд.^[11][12].

Галерея

• 
  Присяга Швейцарської гвардії Ватикану
• 
  Швейцарський солдат у бойовому спорядженні
• 
  Leopard 2 ЗС Швейцарії
• 
  Гелікоптер ВПС Швейцарії встановлює теплові пастки
• 
  Солдат Швейцарської армії зі зброєю повертається на службу після вихідних