Західна Нуса-Тенґара

Західна Нуса-Тенґара (Західні Малі Зондські острови, Західна Південно-Східна Нуса; індонез. Nusa Tenggara Barat) — провінція в складі Індонезії. Розташована на західних островах з групи Малих Зондських островів: Ломбок, Сумбава та сусідніх менших. На заході межує з провінцією Балі, на сході — з провінцією Східна Нуса-Тенґара.

Західна Південно-Східна Нуса
індонез. Nusa Tenggara Barat

Девіз: індонез. Nusa Tenggara Barat — Gemilang, Ikhtiar Tanpa Henti
Столиця	Матарам
Губернатор	Зулкієфлімансія (індонез. Zulkieflimansyah)
Площа	19 708,79 км²
Населення	4 500 212 осіб (2010)[1]
Етнічні групи	сасаки (67,7 %), біма (13,4 %), сумбаванці (семава, 8,3 %), балійці (2,6 %), домпу (2,4 %), яванці (1,5 %), донго (1,0 %)[2]
Релігія	мусульмани (96,47 %), індуїсти (2,62 %)[3]
Мови	індонезійська 6,05 %, місцеві мови (сасацька, біманська, сумбаванська, балійська) 93,75 %[4]
Дата заснування	17 грудня 1958
Часовий пояс	UTC+8
Сайт	ntbprov.go.id

Адміністративний центр — місто Матарам, розташоване на острові Ломбок.

Географія

Провінція омивається морем Балі на північному заході, морем Флорес на північному сході, Індійським океаном на півдні, протокою Ломбок (індонез. Selat Lombok) на заході та протокою Сапе (індонез. Selat Sape) на сході.

Острів Ломбок перетинають два паралельних гірських хребта, північний — це вулканічний ланцюг з найвищою вершиною гора Ринджані (3726 м). Острів Сумбава також гористий, є чинні вулкани, серед яких і найвища точка — гора Тамбора (2850 м), розташована на півночі східної частини острова. Сумбава майже навпіл розділена затокою Салег (індонез. Teluk Saleh). На островах переважає гірський рельєф, лише на узбережжі розташовані вузькі рівнини, що перериваються скелястими берегами. На гірських схилах ростуть переважно чагарники. На крайньому півдні Ломбока знаходиться велика безводна й безплідна карстова територія. В сезон мусонів, що триває приблизно з жовтня по березень, з гір стікають тимчасові потоки.

Історія

В VII ст. острови Ломбок та Сумбава перебували під владою буддійських правителів Яви, а в XIV ст. потрапили під контроль індуїстської яванської імперії Маджапагіт. Поширення на Яві ісламу в XVI ст. викликало розпад Маджапагіту. На Малих Зондських островах продовжували існувати індуїстські держави, які перебували під впливом правителів Балі, але на початку XVII ст. тут виникають мусульманські султанати, іслам поступово витісняє індуїзм.

У другій половині XVII ст. в регіоні з'являються голландські колонізатори. Вони нав'язали місцевим правителям нерівноправні договори. Повстання на Ломбоку місцевих сасаків-мусульман у 1891 році спровокувало масштабне вторгнення голландських військ. 1894 року голландці захопили Матарам, а в першому десятилітті XX ст. решту території сучасної провінції Західна Південно-Східна Нуса.

Під час Другої світової війни (1939—1945) острови були окуповані японцями. Після закінчення війни та виводу японських військ була проголошена незалежність Індонезії, але Нідерланди намагалися відновити свою владу в країні. 1946 року Малі Зондські острови стали частиною залежної від голландців держави Східна Індонезія, яка 1949 року увійшла до складу ширшого об'єднання — Сполучені Штати Індонезії. Врешті голландці визнали незалежність Індонезії й 1950 року майже вся територія колишньої Нідерландської Ост-Індії була об'єднана в складі Республіки Індонезія.

В процесі змін до Конституції був сформований поділ Індонезії на провінції. Закон № 64 від 14 серпня 1958 р. передбачав створення автономних районів Балі, Західна Південно-Східна Нуса та Східна Південно-Східна Нуса. Офіційною датою утворення провінції Західна Південно-Східна Нуса стало 17 грудня 1958 року, коли були ліквідовані регіональні уряди Ломбока та Сумбави. Адміністративним центром провінції став Матарам, а її першим губернатором А. Р. Мох. Руслан Джакранінграт^[5].

Уряд Індонезії розглядає питання про створення окремої провінції на острові Сумбава^[6]

Адміністративний поділ

Мапа провінції Західна Південно-Східна Нуса

До складу провінції входять 8 округів (індонез. Kabupaten) та 2 муніципалітети (індонез. Kota), які складаються з 116 районів (індонез. Kecamatan), 281 селища (індонез. Kelurahan) та 697 сіл (індонез. Desa)^[7]:

Населений пункт	Площа, км²	Населення, осіб (2010)	Населення, осіб (2012)	Райони	Селища	Села
Біма, округ	4389,40	439228	447286	18	8	170
Домпу, округ	2324,60	218973	223678	8	9	67
Ломбок Західний, округ	872,90	599986	613161	10	38	50
Ломбок Північний, округ	776,25	200072	203564	5	4	29
Ломбок Східний, округ	1605,55	1105582	1123488	20	70	80
Ломбок Центральний, округ	1427,65	860209	875231	12	28	111
Сумбава, округ	6643,98	415789	423029	24	27	136
Сумбава Західна, округ	1849,02	114951	118608	8	9	54
Біма, муніципалітет	207,50	142579	146307	5	38	-
Матарам, муніципалітет	61,30	406910	413210	6	50	-

Населення

Понад дві третини населення провінції становлять сасаки. Вони живуть переважно на острові Ломбок; крім них тут розселені балійці. Сумбаванці (семава) живуть у західній частині острова Сумбава, а його східну частину займають біма та споріднені з ними домпу, донго, мбоджо, коре.

Етнічний склад населення провінції Лампунг, за даними переписів населення 2000^[2] і 2010^[8] років, був таким:

Народи	Чисельність (2000)	Доля в населенні (2000)	Чисельність (2010)	Доля в населенні (2010)
Сасаки	2 594 629	67,75 %	3 033 631	67,57 %
Інші народи Західної Південно-Східної Нуси			1 156 493	25,76 %
• Біма	513 055	13,40 %
• Сумбаванці	319 423	8,34 %
• Домпу	90 635	2,37 %
• Донго	38 050	0,99 %
Балійці	99 321	2,59 %	119 407	2,66 %
Яванці	56 340	1,47 %	78 916	1,76 %
Буги	19 450	0,51 %	19 965	0,44 %
Інші	88 002	2,58 %	80 869	1,80 %
Всього	3 829 905	100,00 %	4 489 281	100,00 %

За даними перепису населення 2010 року, в провінції Західна Південно-Східна Нуса проживало 4 341 284 мусульманина (96,5 % населення), 118 083 індуїста (переважно балійці, 2,6 % населення), 22 756 християн (0,5 % населення), 14 625 буддистів (0,3 % населення)^[3].

Економіка

Основним заняттям населення провінції є землеробство, вирощують рис, каву, кукурудзу, цукрову тростину, бавовну, індигоферу, тютюн. Також тримають велику рогату худобу, коней. Важливе значення має морське рибальство. Місцеві промислові підприємства випускають шліфований рис, напої, тканини, оброблені тютюн і каву, фармацевтичні препарати, транспортне обладнання, рафінований цукор. Основні дороги проходять в напрямку із заходу на схід, здебільшого паралельно узбережжю островів. Головні аеропорти провінції розташовані в містах Матарам і Сумбава-Бесар.

Джерела

• West Nusa Tenggara. Province, Indonesia. Encyclopædia Britannica (англ.)

Примітки

1. Penduduk Menurut Wilayah dan Status Kewarganegaraan, INDONESIA, Tahun 2010 (індонез.). Sensus Penduduk 2010 - Badan Pusat Statistik. Процитовано 10 липня 2023.
2. Leo Suryadinata, Evi Nurvidya Arifin and Aris Ananta. Indonesia's Population: Ethnicity and Religion in a Changing Political Landscape [Архівовано 25 серпня 2021 у Wayback Machine.]. ISEAS–Yusof Ishak Institute, 2003, p. 23: TABLE 1.2.20. Ethnic Groups of Indonesian Citizens: West Nusa Tenggara, 2000
3. 2010 Population Census — Population by Region and Religion [Архівовано 29 грудня 2020 у Wayback Machine.]. Badan Pusat Statistik (BPS — Statistics Indonesia) (індонез.)(англ.)
4. Kewarganegaraan, Suku Bangsa, Agama, dan Bahasa Sehari-hari Penduduk Indonesia [Архівовано 4 липня 2018 у Wayback Machine.]. Hasil Sensus Penduduk 2010, p. 49: Tabel L4.3. Persentase Penduduk Usia 5 Tahun ke Atas terhadap Provinsi menurut Provinsi dan Bahasa yang Dipakai Sehari-hari di Rumah (індонез.)
5. Офіційний сайт уряду Західної Південно-Східної Нуси. Архів оригіналу за 22 серпня 2010. Процитовано 4 липня 2018. (індонез.)
6. Officials support new province for Sumbawa (англ.). Архів оригіналу за 4 липня 2018. Процитовано 4 липня 2018. Посадовці підтримують рішення про створення провінції Сумбава
7. Peraturan Kepala Badan Pusat Statistik Nomor 37 Tahun 2010 Tentang Klasifikasi Perkotaan dan Perdesaan di Indonesia. Buku 3: Bali, Nusa Tenggara, Kalimantan, Sulawesi, Maluku dan Papua (Архівована копія) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 липня 2013. Процитовано 7 травня 2014.
8. Kewarganegaraan, Suku Bangsa, Agama, dan Bahasa Sehari-hari Penduduk Indonesia [Архівовано 4 липня 2018 у Wayback Machine.]. Hasil Sensus Penduduk 2010, pp. 36-41: Tabel L2.6. Jumlah Penduduk Menurut Provinsi dan Suku Bangsa (індонез.)