Loading AI tools
український радянський мистецтвознавець З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Яків Павлович Затена́цький ({6 листопада 1902, Велика Кохнівка — 27 травня 1986, Київ) — український радянський мистецтвознавець, доктор мистецтвознавства з 19 листопада 1966 року, професор з 5 червня 1968 року[1]; член Всеукраїнської асоціації пролетарських митців у 1930—1932 роках та Спілки радянських художників України.
Затенацький Яків Павлович | |
---|---|
Народився | 24 жовтня (6 листопада) 1902 Велика Кохнівка, Кременчуцький район, Полтавська область |
Помер | 27 травня 1986 (83 роки) Київ, Українська РСР, СРСР |
Країна | Російська імперія УНР СРСР |
Діяльність | мистецтвознавець |
Alma mater | Комуністичний університет імені Артема |
Заклад | Національний музей Тараса Шевченка Казахська державна художня галерея імені Т.Г. Шевченка Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України Державний музей українського мистецтва Академія будівництва і архітектури Української РСР |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор мистецтвознавства[d] |
Відомі учні | Соломченко Олексій Григорович |
Членство | Національна спілка художників України |
Партія | КПРС |
Нагороди |
Народився 24 жовтня [6 листопада] 1902 року в селі Великій Кохнівці (нині у складі міста Кременчука Полтаської області, Україна). Українець[1]. Протягом 1920—1931 років служив у Червоній армії. Член ВКП(б) з 1925 року. Одночасно у 1926—1927 роках навчався на вечірніх курсах при Київському художньому інституті; у 1927—1929 роках — у художній студії Асоціації художників Червоної України та у 1928—1931 роках — на заочному відділенні історичного факультету Комуністичного університету імені Артема в Харкові.
З 1931 мешкав у Києві, де протягом 1931—1934 років працював директором середніх шкіл, одночасно у 1932—1934 роках навчався в аспірантурі Всеукраїнського історичного музею імені Тарас Шевченка, пізніше обіймав наукові посади в київських музеях, зокрема у 1939—1941 роках був завідувачем відділу Республіканської ювілейної Шевченківської виставки та Центрального державного музею Тараса Шевченка. У 1941 забезпечив евакуацію з Києва архіву та колекції цього музею. У 1942—1944 роках в Алмати працював начальником відділу образотворчого мистецтва Управління у справах мистецтв при Раднаркомі Казахської РСР та директором Казахської державної художньої галереї.
Після повернення до Києва протягом 1944—1960 років працював старшим науковим співробітником в Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського АН УРСР, заступником директора з наукої роботи; водночас у 1944—1950 роках виконував обов'язки директора Державного музею українського образотворчого мистецтва. 1946 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Шевченко-художник (Творчий метод)». У 1960—1964 очолював сектор історії українського мистецтва Академії будівництва й архітектури УРСР та Науково-дослідного інституту теорії, історії та перспективних проблем радянської архітектури у Києві Державного комітету з цивільного будівництва й архітектури при Держбуді СРСР, у 1965—1970 роках очолювавв сектор історії українського мистецтва останньої зі згаданих установ. 1966 року захистив докторську дисертацію на тему «Актуальні проблеми історії українського образотворчого мистецтва ХІХ—ХХ століть».
Жив у Києві, в будинку на Тверському тупику № 9, квартира № 12. 29 червня 1970 року вийшов на пенсію[1]. Помер в Києві 27 травня 1986 року.
Досліджував історію українського мистецтва XIX століття. Брав участь у підготовці й виданні багатотомних академічних праць. Автор науково-популярних праць, серед яких:
Був упорядником:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.