Зарудний Іван Петрович

Іван Петрович Зарудний (1670, Київ — 1727, Санкт-Петербург) — український архітектор, скульптор, іконописець, різьбяр, представник українського бароко.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зарудний.

Іван Зарудний
Народився	1670(1670) Київ
Помер	1727(1727) Санкт-Петербург
Країна	Гетьманщина  Московське царство  Російська імперія
Національність	українець
Діяльність	архітектор
Alma mater	Києво-Могилянська академія
Знання мов	російська
Конфесія	православ'я
Рід	Зарудні
Батько	Петро Зарудний
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Походив із заможної козацької родини Зарудних. Народився в Києві. У 1680-х роках навчався в Києво-Могилянській академії. Після цього студіював в Італії, вивчав європейське декоративне мистецтво. По поверненню поступив на службу до канцелярії гетьмана Івана Мазепи.

Григорій Логвин припускав, що Зарудний був автором проєкту Богоявленського собору Києво-Братського монастиря через стилістичні відмінності споруди від інших творів архітектора з Московії Йосифа Старцева.^[1]

На прохання Петра I гетьман Іван Мазепа в 1690 році направив Зарудного до Москви, де той у 1696 році побудував Дерев'яну арку на честь здобуття Азова. З цього моменту його не відпускають на тривалий термін до України. За протекцію Стефана Яворського в 1701 році іменним наказом Івана Зарудного приймають на царську службу. Спочатку Зарудний працював у Москві, згодом у Санкт-Петербурзі, інколи відвідував Київ. Привніс до архітектури Російської імперії багато елементів українського бароко.

За проєктом Зарудного у 1706 році побудовано Московський шпиталь. У 1701—1707 році у Москві будує церкву Архістратига Гавриїла (так звана «Меншикова вежа»). Зарудним побудовано низку урочистих арок на честь перемог Московії, присвячені Полтавській битві в 1709 році, укладанню Ніштадтського миру в 1721 році.

Протягом тривалого часу виконував численні замовлення від державних установ, церков і монастирів. Це церква Петра та Павла на Новобасманній вулиці у 1719 році, Синодальні брами Каазанського собору у 1721 році, Спаський собор Заіконоспаського монастиря, церква Тихвінської ікони Божої Матері Донського монастиря, церква Івана Воїна в 1709—1713 роках, перебудова Палати Аверкія Кирилова, зведення патріарших палат та церква Дванадцяти апостолів у 1721—1724 роках, ремонт Грановитої палати у Кремлі. За проєктом Зарудного в 1722 році спорудили будівлю Синоду.

У 1707 році очолив ізографічну палату при Сенаті, тобто став головою усіх архітекторів та художників Московії. Згодом головував у відділенні Зброярської палати, де займався проєктуванням і виготовленням іконостасів. Розробив 7 проєктів іконостасів, які потім стали основою для всіх інших у Російській імперії протягом століття. Сьогодні збереглися іконостаси роботи Зарудного в Ісаакіївському та Петропавлівському соборах м. Санкт-Петербурга в 1722—1727 роках, Преображенському соборі в Таллінні (нині Шведська церква святого Михаїла) у 1719 році. До того ж виконав креслення для дерев'яного шпилю Петропавлівського собору.

Помер Іван Зарудний у 1727 році в Санкт-Петербурзі.

Твори

• 
  Шпиль Петропавлівського собору
• 
  Меншикова вежа (після перебудов)
• 
  Церква Тихвінської ікони Божої Матері Донського монастиря, Росія
• 
  Церква Івана Воїна

Примітки

1. Логвин Г. Н. Іван Зарудний — видатний український митець // Зб. наук. правць Держ. наук.-дослід. ін-ту теорії та історії архітектури і містобудування. — К., 1998. — Вип. 3.

Джерела та література

• Чухліб Т. В. Зарудний Іван Петрович [Архівовано 14 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 280. — ISBN 966-00-0610-1.
• Києво-Могилянська академія в іменах // Енциклопедичне видання. — К.: Видавничий дім «КМ Академія». — С. 220
• Олександр Кучерук. Головний архітектор Москви // Пам'ятки України. — К., 1990. — № 4; 1991. — № 1. — 64 с. — С. 44—47. — ISSN 0131-2685.

Посилання

• Портал «Біографії»

• Шпиль вежі Меншикова (реконструкція К. Лопяла).