Remove ads
Закон України «Про судоустрій України» — закон, що визначав правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, встановлював загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулював інші питання судоустрою.
| Про судоустрій України | |
|---|---|
| Закон України | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Номер: | 3018-III |
| Номер проєкту: | 5185-д |
| Ініціатор(и): | Задорожній О. В., Ющик О. І. |
| Дати | |
| Поданий на розгляд: | 17 грудня 2001 |
| Прийнятий: | 7 лютого 2002 |
| Підписаний Президентом: | 5 березня 2002 |
| Діє/діяв з: | 1 червня 2002 |
| Остання редакція: | 3 серпня 2010 |
| Інші закони | |
| Пов'язані закони: | Конституція України |
| Статус: Втратив чинність | |
Закон утратив чинність 3 серпня 2010 року у зв'язку з набранням чинності новим Законом про судоустрій і статус суддів.
Remove ads
Згідно з Перехідними положеннями Конституції України, Верховна Рада України 21 червня 2001 року прийняла пакет законів про внесення змін до дванадцяти актів, які регулюють діяльність судових органів і визначають їх повноваження, а також повноваження правоохоронних органів.
Поглиблення судової реформи відбулося з прийняттям 7 лютого 2002 року нового Закону «Про судоустрій України», який набув чинності з 1 червня.
Закон врегулював основні питання судоустрою. Вважається, що його прийняття умовно завершило перший етап судової реформи[1].
Зміни, внесені до чинного законодавства, визначили систему загальних судів відповідно до вимог Конституції України (статті 124, 125). Відбулося реформування арбітражних судів у спеціалізовані господарські суди. Закон визначав, що спеціалізованими є господарські, адміністративні та «інші суди, визначені як спеціалізовані». Формування системи адміністративних судів було здійснено тільки у 2005 році[2].
З прийняттям Закону втрачали чинність Закон УРСР «Про судоустрій України» 1981 р.[3], Закон України «Про господарські суди» 1991 р.[4] та деякі інші закони.
Remove ads
Закон містив 135 статей у двадцяти главах і шести розділах, а також сьомий розділ «Прикінцеві та перехідні положення».
- Розділ I. Засади організації судової влади
- Глава 1. Загальні положення
- Глава 2. Засади здійснення правосуддя в Україні
- Розділ II. Суди загальної юрисдикції
- Глава 3. Організаційні основи системи судів загальної юрисдикції
- Глава 4. Місцеві суди
- Глава 5. Апеляційні суди
- Глава 6. Касаційний суд України
- Глава 7. Вищі спеціалізовані суди
- Глава 8. Верховний Суд України
- Розділ III. Професійні судді, народні засідателі та присяжні
- Глава 9. Участь професійних суддів у здійсненні правосуддя
- Глава 10. Участь народних засідателів та присяжних у здійсненні правосуддя
- Розділ IV. Кваліфікаційні комісії суддів
- Глава 11. Система кваліфікаційних комісій суддів
- Глава 12. Повноваження та організація роботи кваліфікаційних комісій суддів
- Глава 13. Кваліфікаційна атестація
- Глава 14. Повноваження кваліфікаційних комісій щодо дисциплінарної відповідальності суддів
- Розділ V. Суддівське самоврядування
- Глава 15. Засади суддівського самоврядування
- Глава 16. Збори суддів та конференції суддів
- Глава 17. Вищі органи суддівського самоврядування
- Розділ VI. Організаційне забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою
- Глава 18. Загальні питання забезпечення діяльності судів
- Глава 19. Державна судова адміністрація
- Глава 20. Інші питання судоустрою України
- Розділ VII. Прикінцеві та перехідні положення.
Remove ads
11 грудня 2003 року Конституційний Суд України проголосив рішення, яким визнав неконституційними положення Закону щодо Касаційного суду України. Суд вирішив, що утворення в системі судів загальної юрисдикції Касаційного суду України суперечить статтям 125, 131 Конституції України[5].
16 травня 2007 року Конституційний Суд за поданням Вищої ради юстиції вирішив, що положення Закону про те, що «голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом України» є неконституційними, оскільки таке право Президента не передбачене Основним Законом[6]. Тим самим було зменшено вплив Президента України Віктора Ющенка на формування суддівського корпусу[7]. Це спровокувало затяжне протистояння між Ющенком і судовою гілкою[8][9].
18 червня 2007 визнані неконституційними положення Держбюджету–2007, які тимчасово зупиняли дію Закону в частині пільг, пенсій та грошового утримання суддів, зарплат працівників апаратів судів та працівників ДСА[10].
22 травня 2008 визнані неконституційними деякі положення Держбюджету–2008, які знижували досягнутий рівень гарантій незалежності суддів, оскільки це «може бути використано для впливу на судову владу»[11].
17 грудня 2009 єдиний орган конституційної юстиції відібрав у Президента України право призначати та звільняти Голову Державної судової адміністрації, його заступників, а також затверджувати положення про ДСА[12].
22 грудня 2009 Конституційний Суд розтлумачив повноваження Ради суддів України щодо призначення суддів на адміністративні посади[13].
Remove ads
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
Remove ads