Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Заклади вищої освіти Миколаївської області

Навчальні заклади Миколаївщини З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Remove ads

Станом на 06.07.2012 р. мережа вищої освіти[недоступне посилання з липня 2019] Миколаївської області була представлена 42-ма закладами вищої освіти (ЗВО):

  • 17 ЗВО III-IV рівнів акредитації, з них: 4 державних, 1 приватний, 10 відокремлених структурних підрозділів (інститути, філії, центри, пункти, факультети тощо, з яких 7 державних, 3 приватних) та 2 інститути післядипломної освіти, 3 вищих навчальних заклади, яким надано статус національного. 10 ВНЗ III-IV рівнів акредитації знаходяться у м. Миколаєві;
  • 21 заклади вищої освіти І-ІІ рівня акредитації, з них: 11 — державних, 4 — приватних, 6 — комунальних. 11 ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації знаходяться у м. Миколаєві;
  • 4 вищих професійних училища (всі розташовані у м. Миколаєві).

У 2011-2012 навчальному році[недоступне посилання з липня 2019] навчальний процес у вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації забезпечувало понад 3,5 тис. науково-педагогічних працівників, у тому числі 160 докторів наук, 151 професор, 829 кандидатів наук, 712 доцентів.

Remove ads
Remove ads

Історія вищої освіти на Миколаївщині

Узагальнити
Перспектива

Університетським містом планував зробити Миколаїв ще царський уряд[1]. Поразка Росії в Кримській війні значно підірвала економічну базу м. Миколаєва. Через заборону для Росії тримати на Чорному морі військово-морський флот різко скоротилось будівництво суден. Закривались морські установи[2].

Thumb
Адмірал Борис Олександрович фон Глазенап

В такій важкій ситуації адмірал Борис Олександрович фон Глазенап (головний командир Миколаївського порту і воєнний губернатор м. Миколаєва) висловив пропозицію про відкриття в Миколаєві вищого навчального закладу на базі «обмертвілих» корпусів адміралтейства, майстерень та інших колишніх приміщень військово-морського призначення. Новостворюваний навчальний заклад міг би також використовувати книжковий фонд перебазованої до Миколаєва Севастопольської бібліотеки, обсерваторію та приміщення морського шпиталю.

Адмірал Глазенап доводив, що власне матеріальна частина, необхідна для університету, в Миколаєві вся є готовою; і цей університет одержав би у Миколаєві навіть те, чим зазвичай університети, що відкриваються, облаштовуються з часом, — іноді через десять, двадцять років (Г. М. Ґе)[3].
Thumb
Проект статуту і штатного розкладу новостворюваного університету

Урядова комісія, створена Міністерством народної освіти для вивчення реальної обстановки на місці та складання проекту Статуту і штатного розкладу новостворюваного університету, у 1862 р. направила до Санкт-Петербургу повідомлення, в якому зазначалося, що цей край і місто Миколаїв дуже потребує вищого навчального закладу і Миколаївський університет зможе успішно продовжити традиції довготривалого існування інших університетів, які пишаються і багатством, і науковими досягненнями, і славою своїх викладачів, а також вихованців.

У цьому ж 1862 р. за редакцією заступника попечителя Харківського навчального округу К.Фойгта був підготовлений проект статуту університету для Миколаєва, але в цьому проекті зазначалось, що оскільки університет у Миколаєві готував би кадри для всієї наново освоюваної території колишніх козацьких вольностей і таврійського степу, то він повинен називатися Новоросійським. У зв'язку з тим, що новостворюваний університет хотів взяти під свою опіку сам цар Олександр II, то його пропонувалося іменувати Імператорським[4].

В університеті передбачалося відкриття трьох факультетів: історико-філологічного з відділами слов'яно-російської, стародавньо-класичної й східної словесностей та історичної науки; фізико-математичного з відділами математичних, природничих наук, техніко-грономічним (із вивченням комерційної справи); юридичного із спеціалізаціями з цивільного, адміністративного та міжнародного права. На 38 кафедрах повинні були працювати близько 150 викладачів. Крім цього, на загальноуніверситетській кафедрі богослужіння повинні бути спеціалісти для читання на всіх факультетах церковної історії, а на юридичному факультеті — церковного законознавства. Всі викладачі вважалися б державними службовцями, яким би присвоювалися відповідні ранги.

Кожний студент повинен був сплачувати за навчання щорічно по 40 рублів. Але нужденні студенти мали право на пільги. Від сплати за навчання звільнялися б також діти професорсько-викладацького складу університету та вчителів і вихователів, які працюють у системі Міністерства народної освіти. Окрім цього, студенти-відмінники могли розраховувати на отримання щорічної стипендії в розмірі 200 рублів із державної скарбниці. Але всі стипендіати після закінчення університету мусили відпрацьовувати за розподіленням стільки, скільки років отримував стипендію.

Thumb
Про пільгове навчання в Проекті Статуту університету

Так сталося, що в ході обговорення даного проекту одеські чиновники та міщани, а насамперед тодішній попечитель Одеського навчального округу М. І. Пирогов, зуміли переконати урядові кола про доцільність відкриття такого університету не в Миколаєві, а в Одесі, що й було зроблено у 1865 р.[5].

У Миколаєві ж були відкриті чоловіча гімназія з пансіоном для дітей південних слов'ян, жіноча гімназія з прогімназією, повітове та ремісниче училища і 15 шкіл грамотності.

Це не могло влаштувати адмірала Б. О. фон Глазенапа. Тому він висунув нову ініціативу про створення у Миколаєві політехнічного інституту із такими шістьма відділами (факультетами): механіко-технічним, будівельно-інженерним, суднобудівним, хіміко-технічним, гірничо-заводським та сільськогосподарським.

Цей новий проект також отримав схвалення у всьому південному краю. Багато земських установ і міських зібрань Херсонської та інших губерній висловили готовність про фінансову підтримку майбутнього політехнічного вищого навчального закладу.

Thumb
Барон М. О. Таубе

Але, у 1871 р. адмірала Глазенапа було призначено членом Адміралтейської ради і переведено з Миколаєва до Санкт-Петербургу. Після цього відразу ж ідея про відкриття вищого технічного навчального закладу була перехоплена керівництвом Харкова, і у1872 р. було прийнято рішення про відкриття в Харкові технологічного інституту (нині Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»)[6].

Історію провідних закладІВ вищої освіти Миколаївської області можна рахувати з 1862 р., коли була відкрита портова реміснича школа, на місці якої у 1996 р. була створена Миколаївська філія Києво-Могилянської академії (зараз ЧНУ імені Петра Могили)[7][8], а також Олександрівська чоловіча гімназія, в будівлі якої у 1940 р. розташувався будівельний технікум (нині Миколаївський будівельний коледж Київського національного університету будівництва і архітектури).

Історія Миколаївського національного аграрного університету починається у 1984 році, коли в м. Миколаєві було організовано філію Одеського сільськогосподарського інституту[9].

Базою для створення теперішнього Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова стало відкриття в Миколаєві з 1 липня 1902 року середнього механіко-технічного училища[10].

18 червня 1913 р. виконувач обов'язків Міністра освіти барон М. О. Таубе підписав наказ про відкриття Миколаївського учительського інституту[11] для підготовки викладачів прогімназій і вищих початкових училищ, на базі якого створений теперішній Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського.

Серед коледжів, технікумів і вищих училищ обласного центру найстарішими є[12]:

  • Вище медичне училище (нині — Миколаївський базовий медичний коледж) — найстаріший навчальний заклад на Півдні Україні по підготовці медичних кадрів. Його родовід розпочинається у 1875 р., з відкриттям фельдшерської школи при військовому шпиталі.
  • Миколаївський технікум залізничного транспорту ім. академіка В. М. Образцова, історія якого розпочалася в 1864 р., коли було створено училище при Харківсько-Миколаївській залізниці;
  • Миколаївське імператорське музичне училище (зараз Миколаївське державне вище музичне училище), яке існує з 1990 р.[13].

Вищі навчальні заклади І та ІІ рівнів акредитації існують нині й у інших містах Миколаївщини: Вознесенську, Первомайську, Новому Бузі, Південноукраїнську та в смт. Мигія[14].

Remove ads

Заклади вищої освіти ІІІ-IV рівнів акредитації

м. Миколаїв

Державні ВНЗ

Більше інформації Назва навчального закладу, Адреса вебсайту вищого навчального закладу ...

Комунальні ВНЗ

Більше інформації Назва навчального закладу, Адреса вебсайту вищого навчального закладу ...

Приватні ВНЗ

Більше інформації Назва навчального закладу, Адреса вебсайту вищого навчального закладу ...

Миколаївська область

м. Первомайськ
Більше інформації Назва навчального закладу, Адреса вебсайту вищого навчального закладу ...
Remove ads

Заклади вищої освіти I–II рівнів акредитації

м. Миколаїв

Державні ВНЗ

Більше інформації Назва навчального закладу, Адреса вебсайту вищого навчального закладу ...

Комунальні ВНЗ

Більше інформації Назва навчального закладу, Адреса вебсайту вищого навчального закладу ...

Приватні ВНЗ

Більше інформації Назва навчального закладу, Адреса вебсайту вищого навчального закладу ...

Миколаївська область

Державні ВНЗ

м. Вознесенськ
Більше інформації Назва навчального закладу, Адреса вебсайту вищого навчального закладу ...
м. Новий Буг
м. Первомайськ
Первомайський район
Більше інформації Назва навчального закладу, Адреса вебсайту вищого навчального закладу ...

Комунальні ВНЗ

м. Новий Буг
Більше інформації Назва навчального закладу, Адреса вебсайту вищого навчального закладу ...
м. Первомайськ

Приватні

м. Первомайськ
Більше інформації Назва навчального закладу, Адреса вебсайту вищого навчального закладу ...
Remove ads

Інші ВНЗ

м. Миколаїв

Державні ВНЗ

Більше інформації Назва навчального закладу, Адреса вебсайту вищого навчального закладу ...
Remove ads

Примітки

Loading content...

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads