ПАСОК

Загальногрецький соціалістичний рух (грец. Πανελλήνιο Σοσιαλιστικό Κίνημα, трансліт. Panellínio Sosialistikó Kínima, вимова [paneˈlini.o sosi.alistiˈko ˈcinima]), або ПАСОК (ΠΑΣΟΚ, вимова [paˈsok]) — політична партія соціал-демократичного напрямку в Греції. Заснована у вересні 1974 року на базі лівого крила партії Союз центру, яка існувала в період з 1961 по 1974 року.^[6] Засновником та лідером партії до кінця свого життя у 1996 році був Андреас Папандреу.

Загальногрецький соціалістичний рух ПАСОК, ΠΑΣΟΚ Πανελλήνιο Σοσιαλιστικό Κίνημα  (грецька)
Країна	Греція
Голова партії	Нікос Андрулакіс[en]
Засновник	Андреас Папандреу
Дата заснування	3 вересня 1974
Штаб-квартира	106 80, Афіни, вул. Харілаоса Трикупіса, буд. 50
Ідеологія	соціал-демократія[1][2][3] третій шлях соціал-лібералізм популізм Історично: демократичний соціалізм євроскептицизм лівий націоналізм[4]
Членство в міжнародних організаціях	Соціалістичний інтернаціонал Партія європейських соціалістів
Місць у Парламенті	31 / 300
Місць у Європарламенті	1 / 21
Девіз	«Греки докладають зусиль і їм вдасться»[5]
Офіційний сайт	www.pasok.gr

Історія

Вперше ПАСОК перемогла на парламентських виборах 1981 року, набравши 48 % голосів виборців. Тоді ж вперше самостійно формувала уряд країни. Прем'єр-міністром став Папандреу, який керував країною на цій посаді решту свого життя до 1996 року. Під його керівництвом партія здійснила реформи сімейного права та системи охорони здоров'я.

1989 рік був дуже напруженим для ПАСОК у зв'язку зі «скандалом Коскота́» та хворобою Папандреу. На виборах 1989 року перемогла правоцентристська «Нова демократія», ПАСОК нічого не залишалось як визнати поразку та відійти в опозицію. Проте вже 1993 року партія знову перемогла на виборах із 47 % голосів.

На виборах 2004 року ПАСОК знову поступилась голосами «Новій демократії», поступившись їй лише 5 % голосів виборців.

Після смерті Папандреу ПАСОК очолив Костас Сімітіс. З 2004 року лідером партії був Георгіос Папандреу (молодший).

На парламентських виборах 2009 року Загальногрецький соціалістичний рух набрав 44 %^[7] голосів виборців, таким чином здобувши більшість у парламенті. Відтак новим прем'єр-міністром країни став лідер ПАСОК Йоргос Папандреу. Важким випробування для уряду Йоргоса Папандреу стала боргова криза 2010 року. Задля порятунку економіки та в обмін на фінансову допомогу ЄС та МВФ уряд прийняв програму жорсткої економії, що викликало хвилю страйків та масових акцій протесту, що супроводжувались зіткненнями з поліцією, терактами^[8] та людськими жертвами^[9].

Після відставки Йоргоса Папандреу 2011 року було сформовано коаліційний уряд на чолі із безпартійним Лукасом Пападімосом. На конференції ПАСОК 12 березня 2012 року єдиним кандидатом на пост лідера партії став тодішній Віце-прем'єр-міністр та Міністр фінансів Греції Евангелос Венізелос, оскільки тільки йому вдалося набрати необхідну кількість підписів. Саме він привів партію на нові парламентські вибори у травні 2012 року. У підсумку ПАСОК набрала 13.2 % голосів виборців і посіла лише третю сходинку, поступившись Новій Демократії та SYRIZA.

13 грудня 2021 року, після смерті Фофі Геннімата, лідером партії, як і альянсу «Рух змін», обрано Нікоса Андрулакіса^[en][10].

Результати на парламентських виборах в Греції

Рік	Лідер партії	Кіль-ть голосів	% голосів	Кіль-ть депутатів фракції в парламенті	Позиція
1974	Андреас Папандреу	666 413	13.6 %	12	Опозиція
1977		1 300 025	25.3 %	93	Опозиція
1981		2 726 309	48.1 %	172	Уряд
1985		2 916 735	45.8 %	161	Уряд
1989-I		2 551 518	39.1 %	125	Опозиція
1989-II		2 724 334	40.7 %	128	Широка коаліція
1990		2 543 042	38.6 %	123	Опозиція
1993		3 234 777	46.9 %	170	Уряд
1996	Костас Симітіс	2 813 245	41.5 %	162	Уряд
2000		3 007 596	43.8 %	158	Уряд
2004	Йоргос Папандреу	3,002,531	40.6 %	117	Опозиція
2007		2 727 853	38.10 %	102	Опозиція
2009		3 012 373	43.92 %	160	Уряд
2012—I	Евангелос Венізелос	827 459	13.2 %	41[11]	Опозиція
2012—II		756 024	12.28 %	33	Широка коаліція
2015—I		289 469	4.68 %	13	Опозиція
2015—II	Фофі Геннімата	341 390	6.28 %	16	Опозиція
2019		457 519	8.10 %	19	Опозиція

Див. також

• Список політичних партій Греції

Примітки

1. Nordsieck, Wolfram (2024). Greece. Parties and Elections in Europe (англ.). Процитовано 25 лютого 2024.
2. Dimitrakopoulos, Dionyssis G.; Passas, Argyris G. (2010). The Panhellenic Socialist Movement and European integration: The primacy of the leader. Social Democracy and European Integration: The politics of preference formation (англ.). Taylor & Francis. с. 117—156. ISBN 978-0-203-84534-9.
3. Almeida, Dimitri (2012). The Impact of European Integration on Political Parties: Beyond the Permissive Consensus (англ.). Routledge. с. 61. ISBN 978-0-415-69374-5.
4. Загальногрецький соціалістичний рух в онлайн-версії «Encyclopædia Britannica». (англ.)
5. Profile of parties running in May 6 Greek elections, May 3, 2012, Катимеріні [Архівовано 25 травня 2012 у Wayback Machine.]
6. Великий енциклопедичний словник. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 1 березня 2009.
7. [Архівовано 5 грудня 2010 у Wayback Machine.] Результати дострокових парламентських виборів — Грецька статистична служба
8. В Афинах погиб служащий во время теракта. Архів оригіналу за 9 березня 2012. Процитовано 3 грудня 2010.
9. Народный протест в Греции привёл к гибели людей. Архів оригіналу за 8 липня 2010. Процитовано 3 грудня 2010.
10. EUROPE EU Lawmaker Androulakis Elected Greek Socialist Leader. Голос Америки (англійською) . 12 грудня 2021. Процитовано 30 липня 2022.
11. [ http://www.ekloges.ypes.gr/v2012a/public/index.html#{%22cls%22:%22level%22,%22params%22:{%22level%22:%22epik%22,%22id%22:1. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка) |title=Архівована копія |accessdate=9 травня 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120513104729/http://ekloges.ypes.gr/v2012a/public/index.html#{%22cls%22:%22level%22,%22params%22:{%22level%22:%22epik%22,%22id%22:1}} |archivedate=13 травня 2012 |deadurl=yes }} [Архівовано 2012-05-13 у Wayback Machine.] |date=13 травня 2012 }} Результати виборів 6 травня 2012 року, Міністерство внутрішніх справ Греції]

Посилання

• Офіційний сайт
• Всегрецький соціалістичний рух // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.