Жереб

Же́реб^[1] або жеребо́к^[2] — метод, уживаний з метою встановлення певної черговості, прав та обов'язків на що-небудь, оснований на випадковості.

Етимологія

Українське жереб походить від прасл. *žerbъ, *žerbьjь, яке вважають похідним від пра-і.є. *gerbʰ- («дряпати», «різати»). Первісним значенням слова *žerbъ було «відрізок», «частка» (аналогічно тому слово «доля» може означати й «жереб», «талан» і «частка») або «насічка», мабуть, це було пов'язане з ворожинням на «різах». Споріднені слова в інших індоєвропейських мовах: прусськ. gīrbin («число»), грец. γράφω («пишу», первісно — «дряпаю», звідси й «графіка», «географія» тощо), дав.-в.-нім. kërfan та нім. kerben («робити зарубки», «нарізати») і Kerbe («зарубка»), дав.-англ. ceorfan («нарізати, різати»), англ. carve («різати»)^[3][4][5].

Способи кидання жеребу

• Витягування наосліп предметів, один з яких помічений (коротша соломинка, помічена фішка)
• Кидання гральних кісточок
• Кидання монети («орел і решка»)
• Спосіб «Камінь-ножиці-папір»
• Своєрідним жеребкуванням можна також вважати спосіб визначення ведучого у дитячих іграх за допомогою лічилки.

Застосовування жеребу

У давнину кидання жеребу (встановлення винного за випадковою ознакою) розглядалось як один з Божих судів, а випадання жеребу на одного з підозрюваних як проява Божественної волі.

У старому українському судовому процесі при відсутності прямих доказів злочину кидали жереб. Результат жеребу розглядався як прояв волі вищої сили, яка стверджувала або відкидала звинувачення. Подекуди жереб зберігався до останнього часу у звичаєвому праві при поділі майна.

У Стародавній Греції жереб був найрозповсюдженішим методом призначення посадових осіб, і нині вважається однією з головних особливостей афінської демократії.

Форма правління, у якій посадові особи визначаються жеребкуванням, зветься демархією.

Інші значення

У переносному значенні

• Слово «жереб» іноді уживається у сенсі «життєвий шлях, доля».

Омонім

• Жереб — рідковживана назва жеребця, самця коня^[1]

Примітки

1. Жереб // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. Жеребок // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
3. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.
4. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973.
5. Indo-European etymology. Архів оригіналу за 11 березня 2016.

Посилання

• Жеребкування [Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.