Loading AI tools
договір 1949 року З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Женевські конвенції про захист жертв війни — міжнародні багатосторонні угоди в галузі законів і звичаїв війни, спрямовані на захист жертв збройних конфліктів. Підписані 12 серпня 1949 на Дипломатичній конференції ООН, що відбулася в Женеві з 21 квітня по 12 серпня 1949. Набрали чинності 21 жовтня 1950 року.
| Женевські конвенції про захист жертв війни | |
|---|---|
 | |
| Тип | міжнародний договір  |
| Підписано | 12 серпня 1949 |
| Місце | Женева |
| Підписанти | 190 |
До Женевської конвенції приєдналися понад 190 держав, тобто майже всі країни світу.
Українська РСР ратифікувала Женевські конвенції Указом Президії Верховної Ради УРСР від 3 липня 1954 року з набранням ними чинності з 3 січня 1955 року[1]. Офіційний переклад Женевських конвенцій здійснений МЗС України та набрав чинності з 23 лютого 2023 року[2].
Женевські конвенції охоплюють чотири універсальних міжнародних договори:
1. Конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у регулярних арміях — зобов'язує її учасників збирати на полі бою і надавати допомогу пораненим і хворим супротивника, причому будь-яка дискримінація у відношенні поранених і хворих з причин статі, раси, національності, політичних переконань або релігії забороняється. Усі поранені і хворі, які опинилися у владі супротивника, повинні бути зареєстровані, а дані про них повідомлені тій державі, на боці якої вони боролися. Медичні установи, санітарний персонал і транспорт для перевезення поранених, хворих і санітарного майна користуються захистом, і напад на них забороняється.
2. Конвенція про поліпшення долі поранених, хворих і осіб, що постраждали в корабельних аваріях, зі складу збройних сил на морі — встановлює правила поводження з хворими та пораненими під час морської війни, аналогічні правилам, передбаченим Конвенцією про поліпшення долі поранених і хворих в регулярних арміях.
3. Конвенція про поводження з військовополоненими — встановлює правила, яких повинні дотримуватися воюючі сторони при поводженні з військовополоненими.
4. Конвенція про захист цивільного населення під час війни — передбачає гуманне поводження з населенням, що перебуває на окупованій території, і захищає його права.
8 червня 1977 року до Женевських конвенцій під егідою Міжнародного комітету Червоного Хреста прийняті два Додаткових протоколи:
У 2005 до Женевської конвенції прийнятий третій Додатковий протокол:
Женевські конвенції є розвитком міжнародно-правових норм про захист жертв війни, раніше закріплені в Гаазькій конвенції 1899 та 1907 рр. і конвенціях, підписаних в Женеві в 1864, 1906 і 1929 рр.
Женевські конвенції закріпили основний принцип сучасного міжнародного права: війни ведуться проти збройних сил супротивника; військові дії проти цивільного населення, хворих, поранених, військовополонених тощо забороняються.
Женевські конвенції застосовуються у разі оголошеної війни або будь-якого збройного конфлікту, навіть якщо одна з воюючих сторін не визнає стану війни, і у разі окупації території, навіть якщо ця окупація не зустріне збройного опору.
Учасники Женевських конвенцій зобов'язані дотримуватися положень, якщо супротивна сторона не бере участь у Женевських конвенцій, у своїх діях також буде їх дотримуватися. Положення Женевських конвенцій обов'язкові і для нейтральних країн.
Женевські конвенції передбачають обов'язок країн-учасниць розшукувати й карати осіб, які скоїли або наказали вчинити будь-які дії, які порушують положення цих конвенцій. Такі особи підлягають суду країни, на території якої вони вчинили злочини, або суду будь-якої країни — учасниці Женевських конвенцій, якщо вона має докази їхньої винуватості.
Серйозним порушенням Женевських конвенцій вважається навмисне вбивство поранених, хворих, військовополонених і цивільного населення, катування і нелюдяне поводження з ними, включаючи біологічні експерименти, нанесення шкоди здоров'ю, примус військовополонених служити в армії супротивника, взяття заручників, серйозне руйнування майна, що не викликано військовою необхідністю тощо. Особи, винні у серйозних порушеннях Женевських конвенцій, розглядаються як воєнні злочинці і повинні притягатися до кримінальної відповідальності.
Женевські конвенції передбачають порядок розслідування заяв про їхнє порушення і покладають на учасників зобов'язання прийняти закони, які передбачають ефективне кримінальне покарання винних.
Верховна Рада СРСР 4 серпня 1989 року ратифікувала Протокол I із заявою про те, що Союз Радянських Соціалістичних Республік в відповідно до пункту 2 статті 90 Протоколу I визнає лат. ipso facto і без спеціальної угоди щодо будь-якої іншої Високої Договірної Сторони, що бере на себе таке ж зобов'язання, компетенцію комісії (п. 1 постанови ВР СРСР № 330-1)[3].
16 жовтня 2019 року президент рф володимир путін підписав федеральний закон про відкликання ратифікації додаткового протоколу до Женевської конвенції щодо захисту жертв міжнародних збройних конфліктів[4][3].
Законом відкликається заява, яка була зроблена СРСР при ратифікації Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), прийнятого в Женеві 8 червня 1977 року[3].
Одночасно з відкликанням заяви про компетенції комісії федеральним законом визнається нечинним на території Російської Федерації пункт 1 постанови Верховної Ради СРСР від 4 серпня 1989 року № 330-1 в частині, що стосується цієї заяви[3].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
