Жмудське князівство

Жмудське князівство, або Жемайтійське князівство (лат. Ducatus Samogitiae; лит. Žemaičių seniūnija, пол. Księstwo żmudzkie) — у 1219—1795 роках балтське удільне князівство на території Жмуді (Жемайтії). Утворене жемайтійськими племенами на території сучасної Литви. Після об'єднання з Литвою (сучасна Білорусь) створило Велике Князівство Литовське і Жемайтійське. Розташовувалося у північно-західній частині сучасної Литви. Прилягала до Балтійського моря. Входило до складу Великого князівства Литовського після 1236, є одним із засновників ВКЛ (поряд із Литвою та Руссю). Основне населення — жмудини. У 1419-1441 рр. існувало в формі Жмудського староства. Великий князь литовський мав одночасно й титул князя жмудського; фактичним правителем провінції, призначеним з волі великого князя, був головний жмудський староста. На півночі межувало Курляндією, на заході — з Прусією, на сході й півдні — з власне Литвою. Після закінчення Лівонської війни і до 1795 року, кордони Жемайтійського князівства були чітко визначені й не змінювались. Перестало існувати після захоплення Російською імперією. Сьогодні Жемайтія є одним з кількох етнографічних регіонів і не визначена як окрема адміністративна одиниця.

Ця стаття описує історію Литви згідно з Білоруською теорією походження ВКЛ. Про цей же період у історії Литви див. Литовське князівство

Карта литовських князівств.

Жмудське князівство
Князівство → удільне князівство
1219 – 1236 (1795)
Герб
Столиця	Кернаве
Мови	Старожмудська
Релігії	Язичництво християнство
Форма правління	Абсолютна монархія
Князь
- ? (легендарний князь)	Рингольд
Історія
- Засновано	1219
- Ліквідовано	1236 (1795)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жмудське князівство

Існування Жмудського князівства саме з назвою "Жмудь" не визнає литовська теорія походження ВКЛ, оскільки вона вважає основою ВКЛ Литовське (Лєтувське) князівство з легендарним князем Рингольдом, назву якого остаточно не з'ясовано. Натомість білоруська теорія визнає існування цього князівства як незалежного, яке згодом об'єдналося зі справжньою Литвою; також ця теорія іноді визнає те, що Міндовговичі могли бути жмудами за національністю.

Жмудські старости

• Румбольд Волімонтович (1409/1411—1413) (?)
• Кезгайло Волімонтович (1412—1432)
• Юрій Галігін (1432—1435)
• Монтовт (1435—1439)
• Кезгайло Волімонтович (1440—1441)
• Монтовт (1441)
• Кезгайло Волімонтович (1442—1450)
• Ян Кезгайло (1451—1485)
• Станіслав Янович Кезгайло (1486—1527)
• Станіслав Станіславович Кезгайло (1527—1532)
• Петро Станіславович Кишка (1532—1534)
• Ян Радзивілл (1535—1542)
• Матей Войтехович Клочко (1542—1543)
• Юрій Білевич (1543—1544)
• Єронім Ходкевич (1545—1561)
• Ян Єронім Ходкевич (1564—1579)
• Ян Кишка (1579—1592)
• Юрій Ходкевич (1590—1595)
• Станіслав Радзивілл (1595—1599)
• Ян Кароль Ходкевич (1599—1616)
• Станіслав III Кишка (1616—1619)
• Єронім Волович (1619—1636)
• Ян Альфонс Ляцкий (1643—1646)
• Юрій Кароль Глібович (1653—1668)
• Олександр Полубинський (1668—1669)
• Вікторин Констанцій Млечко (1670—1679)
• Казимир Ян Сапіга (1681—1682)
• Петро Михайло Пац (1684—1696)
• Григорій Антоній Огінський (1698—1709)
• Казимир Ян Горбовський (1710—1729)
• Юзеф Тишкевич (1742—1754)
• Ян Миколай Ходкевич (1767—1781)
• Антон Гелгуд (1783—1795)

Князі

• Вікінт

Див. також

• Герб Жмудського князівства
• Жмудська корогва^[ru]
• Жемайтія

Література

• Гудавичюс Э. История Литвы. Т.1: С древнейших времен до 1569 года. — М., 2005. — С. 236 (рос.)
• А.Бумблаускас, А.Ейдинтас, А.Кулакаускас, М.Тамошайтис. Історія Литви кожному. — К.: «Балтія-Друк», 2018. — сс. 38-46.