Жан Дюбюффе (фр. Jean Philippe Arthur Dubuffet ; 31 липня 1901 , Гавр — 12 травня 1985 , Париж ) — французький художник і скульптор.
Коротка інформація Жан Дюбюффе, Jean Philippe Arthur Dubuffet ...
Жан Дюбюффе Jean Philippe Arthur Dubuffet
Жан Дюбюффе у 1960 році
При народженні фр. Jean Philippe Arthur Dubuffet [1] Народження 31 липня 1901 (1901-07-31 ) Гавр Смерть 12 травня 1985 (1985-05-12 ) (83 роки) Париж Поховання Тюберсан [2] Національність француз Країна Франція Жанр живопис, скульптура Навчання Академія Жуліана і École supérieure d'art et design Le Havre-Rouen d Діяльність художник скульптор унаочнювач письменник дизайнер графік art theorist художник-гравер діяч пластичних мистецтв архітектурний кресляр рисувальник філософ Напрямок Ар брют Роки творчості 1918 [3] 1985 [3] Член Колеж патафізики і Королівська академія мистецтв Твори Le Bel costumé d Tour aux figures d Monument with Standing Beast d і Jardin d'émail d У шлюбі з Paulette Bret d і Émilie Carlu d Роботи в колекції Музей Бойманса - ван Бенінгена Штедель Національний музей «Центр мистецтв імені королеви Софії» Міннеаполіський інститут мистецтва d Художній інститут Чикаго Музей мистецтв Нельсона-Аткінса d Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк) [4] Національна галерея Вікторії Тейт Національна галерея мистецтв Музей сучасного мистецтва Сан-Франциско [5] Музей мистецтва Метрополітен Музей витончених мистецтв Музей Креллер-Мюллер Міський музей (Амстердам) [6] [7] […] Музей ван Аббе [8] Національні галереї Шотландії d Музей Ізраїлю Національний музей сучасного мистецтва Музей Соломона Гуггенгайма Музей мистецтв Філадельфії Музей мистецтв округу Лос-Анжелес Музей мистецтв Індіанаполіса Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо Національний музей образотворчого мистецтва [9] University of Kentucky Art Museum d Музей мистецтв Карнегі d Художня галерея Єльського університету Національна галерея Австралії Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну Гаазький муніципальний музей Детройтський інститут мистецтв McNay Art Museum d Kreeger Museum d Художній музей Мілвокі Beyeler Foundation d Художня галерея Олбрайт-Нокс d Далласький музей мистецтв Des Moines Art Center d New Orleans Museum of Art d San Diego Museum of Art d Herbert F. Johnson Museum of Art d Chazen Museum of Art d Hood Museum of Art d Eskenazi Museum of Art d Музей Унтерлінден Vanderbilt Museum of Art d Mildred Lane Kemper Art Museum d Паризький міський музей сучасного мистецтва Державна картинна галерея (Карлсруе) Musée des Beaux-Arts de Caen d CODA Museum d [10] Institut Valencià d'Art Modern d Гарвардський художній музей Scharf-Gerstenberg Collection d Allen Memorial Art Museum d Художній музей Фогга[d] Нова національна галерея Musée d'art moderne (Saint-Étienne) d Speed Art Museum d Альбертіна Picker Art Gallery d Musée des Arts décoratifs d Королівські музеї витончених мистецтв і Ulster Museum d Автограф
Жан Дюбюффе у Вікісховищі
Закрити
Дюбюффе. Емалевий сад, 1974 . Музей Креллер-Мюллер , Нідерланди Син виноторговців Шарля-Александра Дюбюффе та Жанни-Леоні Паєетт.[11] Арман Салакру , Жорж Лембур та Ремон Кено .[12] Академії Жуліана . Товаришував з Максом Жакобом , Жаном Поланом , Арманом Салакру . Прочитав монографію Ганса Принцгорна «Живопис душевнохворих» (1922 ), яка справила на нього глибоке враження. Розчарувався у своїх попередніх роботах, в 1925 році повернувся в Гавр, зайнявся родинним бізнесом — виноторгівлею.
До живопису повернувся тільки в 1942 , в 1944 році відбулася його перша персональна виставка в паризькій галереї Р. Друена. Був близький до сюрреалістів . Став основоположником Ар Брют — дослівно «грубого» або «сирого» мистецтва, принципово близького до аматорського живопису дітей чи самоуків, що не визнає загальноприйнятих естетичних норм і використовує будь-які підручні матеріали. В 1948 році почав збирати колекцію ар брют (в даний час знаходиться в Лозанні , див [Архівовано 2 жовтня 2020 у Wayback Machine .] ). В 1975 році заснував у Парижі Фонд Дюбюффе.
Після смерті Дюбюффе у 1985 році стали відомі його музичні експерименти з Асгером Йорном, а також письменницький доробок Дюбюффе. Жан Дюбюффе активно спілкувався з багатьма видатними письменниками: Клод Сімон , Жан Полан , Вітольд Гомбрович . З 1954 року Дюбюффе входив до «Колежу патафізики» (фр. Collège de Pataphysique ).
Загалом художник створив близько 10 000 робіт, які зазвичай утворюють серії: «Жіночі тіла» (1950 ), «Маленькі картинки з крил метеликів» (1953 ), «Маленькі статуї ненадійним життя» (1954 ), «Феномени» (1958 ), «Урлуп» (1967 ) та інші роботи Дюбюффе представлені у найбільших музеях світу (найбільша колекція в Європі належить Фонду Ланген ).
1944/45 — Галерея Рене Друен (Galerie René Drouin, Париж);
1947 — Галерея П'єра Матісса (Pierre Matisse Galerie, Нью-Йорк);
1954 — Серкль Вольне (Cercle Volney, Париж);
1957 — Замок Морсбройх (Schloss Morsbroich, Леверкузен);
1964 — Виставка «L´Hourloupe», Палаццо Ґрассі (Palazzo Grassi, Венеція);
1973 — Музей Ґуґґенгайма (Музей Ґуґґенгайма, Нью-Йорк);
1980 — Академія мистецтв (Akademie der Künste, Берлін);
1980 — Музей сучасного мистецтва (Museum Moderner Kunst, Відень);
1980 — Виставковий зал Йозефа Гаубріха (Joseph-Haubrich Kunsthalle, Кельн);
1981 — «Виставка до 80-річчя» (Музей Ґуґґенгайма, Нью-Йорк);
1985 — Галерея Беєлер (Galerie Beyeler, Базель);
1998 — Галерея Карстен Греве (Galerie Karsten Greve, Кельн);
2009 — Виставковий зал Гіпо-Культурштифтунг (Kunsthalle der Hypo-Kulturstiftung, Мюнхен);
2009 — Галерея Беєлер (Galerie Beyeler, Базель).
Asphyxiante culture. Paris: Minuit, 1986.
Jean Dubuffet, Prospectus et tous écrits suivants, Tome I, II, Paris 1967; Tome III, IV, Gallimard : Paris 1995.
Asphyxiante culture, Paris, Jean-Jacques Pauvert éditeur, 1968.
L'Homme du commun à l'ouvrage, Paris, Gallimard, 1973 Collection Idées.
Bâtons rompus, Paris, Editions de Minuit, 1986. Catalogue des travaux de Jean Dubuffet — Fascicules I-XXXVIII, Paris, 1965—1991 (з каталогом можна ознайомитися в Центрі Жоржа Помпіду , Париж ) Webel, Sophie, L’Œuvre gravé et les livres illustrés par Jean Dubuffet. Catalogue raisonné. Lebon: Paris 1991.
Ragon M. Dubuffet. New York: Grove Press, 1959.
Selz P. The Work of Jean Dubuffet New York: The Museum of Modern Art, 1962.
Loreau M. Jean Dubuffet, délits déportements lieux de haut jeu. Paris: Weber, 1971.
Franzke A. Jean Dubuffet, Basel: Beyeler, 1976.
Thévoz M. Art brut. New York: Rizzoli, 1976.
Thévoz M. Jean Dubuffet, Genève: Albert Skira, 1986.
Glimcher M. Jean Dubuffet: Towards an Alternative Reality. New York: Pace Gallery, 1987.
Webel S. L'œuvre gravé et les livres illustrés par Jean Dubuffet: catalogue raisonné. Paris: Baudoin-Lebon, 1991.
Haas M. Jean Dubuffet, Berlin: Reimer, 1997.
Lageira J. Jean Dubuffet, le monde de l'hourloupe. Paris: Gallimard; Centre Pompidou, 2001.
Danchin L. Jean Dubuffet. New York: Vilo International, 2001.
Bonnefoi G. Jean Dubuffet. Caylus: Association mouvements, 2002.
Jean Dubuffet: Trace of an Adventure / Ed. by Agnes Husslein-Arco. Muenchen: Prestel, 2003.
Krajewski M. Jean Dubuffet. Studien zu seinem Fruehwerk und zur Vorgeschichte des Art brut. Osnabrueck: Der andere Verlag, 2004.
Jacobi M. Jean Dubuffet et la fabrique du titre. Paris: CNRS, 2006.
Fichier des personnes décédées mirror Jean Dubuffet , Musée des beaux-arts de Carcassonne , Carcassonne, 1998, p. 82
, Rétrospective Jean Dubuffet , Éditions Musée des arts décoratifs, Paris, 1961, p. 31 .
_-_BEIC_6363665_dettaglio.jpg)
.jpg){kind=small}
