Жан-Луї Водуає

Жан-Луї Водуає (фр. Jean-Louis Vaudoyer ; 10 вересня 1883 р. Ле-Плессі-Робінсон, департаменту О-де-Сен — 20 травня 1963, Париж) — французький поет, прозаїк, есеїст, мистецтвознавець та історик.

Жан-Луї Водуає
фр. Jean-Louis Vaudoyer
Народився	10 вересня 1883(1883-09-10)[1][2][…]  Ле-Плессі-Робенсон[2]
Помер	20 травня 1963(1963-05-20)[3][4] (79 років)  Париж
Поховання	cimetière de Jouy-en-Josasd[5]
Країна	Франція
Діяльність	письменник, прозаїк-романіст, куратор мистецької виставки, мистецтвознавець, поет, лібретист, куратор
Сфера роботи	культура Європи, історія європейського мистецтва[d], культура Італіїd і Прованс
Alma mater	Lycée Gersond[4], Ліцей Карно[4] і Луврська школаd[4]
Заклад	Musée des Arts Décoratifsd[4], Карнавале[4], Комеді Франсез[4] і Ревю де Де Монд[6]
Мова творів	французька
Magnum opus	Italiennes : essais-impressions-souvenirsd, Poésies - L'Amour heureux (J.-L. Vaudoyer)d і Привид Рози (балет)
Членство	Французька академія (20 травня 1963), Société de l'histoire de l'art françaisd[7], Société des amis du Louvred[7] і Académie de Vauclused (1957)[7]
Батько	Alfred Vaudoyerd
Мати	Geneviève Brétond
Родичі	Daniel Halévyd, Georges Vaudoyerd, Albert Vaudoyerd, Raymond Kœchlind і Léon Vaudoyerd
Брати, сестри	Marianne Halévyd
Діти	Daphné Vaudoyerd і Geneviève Vaudoyerd
Автограф
Учасник	Перша світова війна[8]
Нагороди	Велика літературна премія Французької академії (1928) Prix d'Académied (1914) Prix Jules Davained (1910) Véga and Lods de Wegmann Prized (1959)
Жан-Луї Водуає у Вікісховищі
Роботи у  Вікіджерелах

Біографія

Народився у сім'ї відомих архітекторів. Закінчив ліцей Карно в Парижі, потім вступив до Школи Лувру.

Під час окупації Парижа німцями з 1941 до 1944 року був генеральним директором паризького театру Комеді Франсез.

1950 року був обраний членом Французької академії.

Творчість

Як мистецтвознавець і письменник він здобув популярність серед широкого загалу, співпрацюючи з кількома журналами. Він також є автором романів, віршів і лібрето.

Вибрані твори

• L'Amour masqué (1908),
• Suzanne et l'Italie (1909),
• La Bien-aimée (1909),
• La Maîtresse et l'amie (1912),
• Poésies (1913),
• Les Papiers de Cléonthe (1919),
• L'Album italien (1922),
• La Reine évanouie (1923),
• Les Délices de l'Italie (1924),
• Raymonde Mangematin (1925),
• Beautés de la Provence (1926),
• Rayons croisés (1928),
• Franges (1938),
• Peintres provençaux (1947),
• L'Italie retrouvée (1950),
• La Sicile (1958) и другие.

Нагороди та премії

• Велика літературна премія Французької академії (1928)
• Військовий хрест 1914—1918
• Командор ордену Почесного легіону
• Prix d'Aumale

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. база даних Léonore — ministère de la Culture.

   d:Track:Q2886420d:Track:Q384602
3. SNAC — 2010.

   d:Track:Q29861311
4. Munzinger Personen

   d:Track:Q107343683
5. https://www.landrucimetieres.fr/spip/spip.php?article1524
6. http://www.manioc.org/gsdl/collect/images/index/assoc/IHE14008/0189i1.dir/IHE140080189i1.jpg
7. Annuaire prosopographique : la France savante / за ред. B. Delmas, Р. Матіс — 2009.

   d:Track:Q673718d:Track:Q2926731d:Track:Q55740543
8. https://pgg.parisnanterre.fr/lesindividus2/1438

Посилання

• Jean-Louis Vaudoyer Архівовано жовтень 1, 2019 на сайті Wayback Machine.(фр.)
• Бібліографія. Жан-Луї Водуає // Німецька національна бібліотека