Жак д'Альбон де Сен-Андре

Жак д'Альбон де Сен-Андре (Jacques d'Albon de Saint-André,1505 —19 грудня 1562) — французький аристократ, військовик, Маршал Франції.

Жак д'Альбон де Сен-Андре
фр. Jacques d'Albon de Saint-André
Народився	1505(1505) Шато де Валері
Помер	19 грудня 1562(1562-12-19) Дре ·загибель у битві
Країна	Франція
Діяльність	політик, військовий очільник
Знання мов	французька
Учасник	Італійські війни і Релігійні війни у Франції
Титул	маркіз
Посада	посол, Q20731558? і governor of Lyond
Військове звання	Маршал Франції
Конфесія	католицтво
Рід	famille d'Albond
Батько	Жан д'Альбон
У шлюбі з	Маргарита де Люсак
Діти	Катерина д'Альбон де Сен-Андре
Нагороди
Герб
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Походив з аристократичної родини. Син Жана д'Альбона, маркіза Фронзака, сеньйора Сен-Андре. Ще у дитинстві Жак став другом Генріха Орлеанського, майбутнього короля. У 1544 році бере участь у черговій військовій кампанії в Італії, де відзначився у битві при Черисолі.

3 квітня 1547 року, через 3 днів по вступу Генріха II на трон Жак де Сен-Андре стає губернатором Ліону, а незабаром першим камергером. 29 травня 1— він стає кавалером ордена Святого Михайла і маршалом Франції. у 1552–1555 роках очолює війська по захопленню Туля, Меца і Вердена.

У 1557 році у битві при Сен-Квентині потрапив у полон, після звільнення з якого у 1559 році бере участь у перемовинах щодо укладання миру з Іспанією.

Після загибелі Генріха II фактично разом з Монморансі та Франсуа де Гізом перебрав владу в країні, керуючи замість хворого короля Франциска II. У 1560 році був одним з учасників придушення Амбуазької змови протестантів. Після смерті короля й сходження на трон Карла IX союз Сен-Андре з Монморансі та Гізом зберігся. Доволі жорстко придушував рух гугенотів. Протягом липня—серпня 1562 році розгромив їх громади в Блуа, Пуатьє, Буржі. 19 грудня переміг ворогів при Дре, але сам загинув.

Родина

Дружина — Маргарита де Люсак

Діти:

• Катерина д'Альбон де Сен-Андре (д/н—1564)

Джерела

• Nicolas Le Roux, La Faveur du roi. Mignons et courtisans au temps des derniers Valois (vers 1547 — vers 1589), Seyssel, Champ Vallon, 2000, chapitres 1 et 2.

Див. також