Жаботинський Леонід Іванович

Леоні́д Іва́нович Жаботи́нський (28 січня 1938, с. Успенка, нині у межах смт Краснопілля Сумської області — 14 січня 2016, Запоріжжя, Україна) — український радянський спортсмен, важкоатлет, дворазовий абсолютний олімпійський чемпіон з важкої атлетики в суперважкій ваговій категорії (1964, 1968), чотириразовий чемпіон світу (1964—66, 1968) і дворазовий чемпіон Європи (1966, 1968), неодноразовий рекордсмен світу (1963—1974), П'ятиразовий чемпіон СРСР, прапороносець команди СРСР на відкритті Олімпійських Ігор 1968 року і закритті Олімпійських Ігор 1964 і 1968 років.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жаботинський.

Леонід Іванович Жаботинський
Народився	28 січня 1938(1938-01-28) с. Успенка (нині у межах смт Краснопілля Сумської області),  УРСР,  СРСР[1]
Помер	14 січня 2016(2016-01-14) (77 років)  Україна, Запоріжжя ·грип
Громадянство	СРСР→ Росія[2]
Національність	українець
Діяльність	важкоатлет
Alma mater	Харківський державний педагогічний інститут імені Г. С. Сковороди (1964)[3] і Одеське вище артилерійське командне училищеd (1970)[4]
Науковий ступінь	кандидат педагогічних наук
Знання мов	російська
Титул	олімпійський чемпіон
Військове звання	полковник
Партія	КПРС[5]
Родичі	батько — Жаботинський Іван Пилипович, мати — Жаботинська (Северин) Єфросинія Данилівна, брат — Жаботинський Володимир Іванович
Діти	Руслан, Вілен
Зріст	194 см[6]
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Олімпійські медалі
Представник  СРСР
Важка атлетика
Золото	1964 Токіо	Суперважка кат.
Золото	1968 Мехіко	Суперважка кат.

За спортивну кар'єру встановив 19 світових рекордів^[7].

Життєпис

Леонід Жаботинський народився 28 січня 1938 року в селі Успенка Харківської області (нині в межах смт Краснопілля Сумської області)^[1].

Довгий час мешкав у Запоріжжі і називав його своїм рідним містом.

До важкої атлетики Л. Жаботинський прийшов з легкої атлетики (штовхання ядра), а також займався боротьбою та боксом.

5 серпня 1962 на змаганнях VIII всесвітнього фестивалю молоді і студентів у Гельсінські Жаботинський переміг у важкій вазі, піднявши в сумі триборства 480 кг.

2 серпня 1963 на Спартакіаді народів СРСР український важкоатлет Л. Жаботинський установив світовий рекорд, піднявши в ривку 165 кг.

24 березня 1964 на змаганнях у Москві встановив світовий рекорд у ривку, показавши результат 168,5 кг, і поштовху − 213 кг; установив рекорд світу в класичному триборстві, показавши результат 560 кг. 20 жовтня в Токіо (Японія) на олімпійських змаганнях Жаботинський здобув золоту медаль серед важкоатлетів з результатом 572,5 кг і встановив новий світовий рекорд у поштовху штанги, показавши результат 217,5 кг. [Архівовано 29 червня 2016 у Wayback Machine.]

Довгий час майбутній рекордсмен боровся за першість у радянській команді з Ю. Власовим, поки врешті не переміг. Крапку в їхньому протистоянні булу поставлено 18 жовтня 1964 року в Токіо, коли Ю. Власов визнав свою поразку (був другим у сумі триборства).

13 жовтня 1968 року на олімпійських іграх в Мехіко Жаботинський здобув золоту медаль серед важкоатлетів з результатом 572.5 кг, повторивши свій власний рекорд чотирирічної давнини.^[8]

Член КПРС з 1964 року.^[9] Тренерами Жаботинського були М. Світличний, Ю. Айзенштадт, А. Медведєв.^[1] Уважав одним зі своїх учителів Давида Ехта^[10].

Після чотирирічної перерви через хворобу (1969—1973) зумів повернутися у «великий спорт».^[11]

21 лютого 1974 року на Чемпіонаті Збройних Сил СРСР встановив свій останній — 19-й світовий рекорд, піднявши в ривку 185.5 кг.^[7]

З вересня 2015 р. чотири місяці перебував у багатопрофільній лікарні «Вітацентр» у Запоріжжі з приводу перелому ноги, переніс операцію, після чого стався мікроінсульт, потім заразився грипом, що призвело до тромбозу кишки. 13 січня переніс операцію з видалення частини тромбованої кишки.^[12] Помер в ніч на 14 січня 2016 року в Запоріжжі^[13][14]. 16 січня 2016 похований на Першотравневому кладовищі в Запоріжжі.

Освіта

• Харківський педагогічний інститут
• Одеське артилерійське училище імені Фрунзе
• Офіцер ВПС.

З професіонального спорту пішов у середині сімдесятих.

• 1975 року Жаботинський переїхав до Москви, працював старшим офіцером спорткомітету Міністерства оборони СРСР, тренером збірної команди Збройних сил.
• З 1987 до 1991 року служив військовим радником з питань спорту на Мадагаскарі.
• Потім працював проректором Московського інституту підприємництва і права. В інтерв'ю 2010-х років названий «генерал-майором», «генералом ФСБ».^[15][16]

Мав двох синів Руслана й Вілена, які нині живуть у Запоріжжі.

Цікаві факти

• Жаботинський був кумиром юного Арнольда Шварценеггера^[2]. Під час візиту Жаботинського до США на запрошення Шварценеггера Арнольд йому сказав:

  «З самого дитинства я за тебе вболівав. Навіть під час токійської Олімпіади, хоча там виступали Норберт Шеманскі і Губнер. За них теж, звичайно, переживав, але мені чомусь хотілося, щоб виграв ти…»

• Щорічно в Запоріжжі проводяться турніри на призи Леоніда Жаботинського.

Пам'ятна дошка у місті Запоріжжя

Почесне громадянство

• Почесний громадянин міста Запоріжжя (Україна)
• Почесний громадянин міста Суец (Єгипет).

Вшанування пам'яті

• Вулиця Леоніда Жаботинського у місті Запоріжжя^[17][18].
• Вулиця Леоніда Жаботинського у селищі Краснопілля.
• 20 жовтня 2016 року встановлена пам'ятна дошка відомому важкоатлету, за адресою: вулиця імені Леоніда Жаботинського, 20^[19].
• 26 жовтня 2017 року відкрито пам'ятник Леоніду Жаботинському, який виготовлений з бронзи у натуральний зріст 1,93 м. Автор пам'ятника — харківський скульптор Ельданіз Гурбанов. Пам'ятник розташований на Алеї почесних громадян міста Запоріжжя, в парку Трудової Слави поруч з центральною магістраллю міста — на Соборному проспекті^[20].