Remove ads
Леоні́д Іва́нович Жаботи́нський (28 січня 1938, с. Успенка, нині у межах смт Краснопілля Сумської області — 14 січня 2016, Запоріжжя, Україна) — український радянський спортсмен, важкоатлет, дворазовий абсолютний олімпійський чемпіон з важкої атлетики в суперважкій ваговій категорії (1964, 1968), чотириразовий чемпіон світу (1964—66, 1968) і дворазовий чемпіон Європи (1966, 1968), неодноразовий рекордсмен світу (1963—1974), П'ятиразовий чемпіон СРСР, прапороносець команди СРСР на відкритті Олімпійських Ігор 1968 року і закритті Олімпійських Ігор 1964 і 1968 років.
| Леонід Іванович Жаботинський | |
|---|---|
 | |
| Народився | 28 січня 1938 с. Успенка (нині у межах смт Краснопілля Сумської області),  УРСР,  СРСР[1] |
| Помер | 14 січня 2016 (77 років) Україна, Запоріжжя·грип |
| Громадянство | СРСР→ Росія[2] |
| Національність | українець |
| Діяльність | важкоатлет |
| Alma mater | Харківський державний педагогічний інститут імені Г. С. Сковороди (1964)[3] і Одеське вище артилерійське командне училищеd (1970)[4] |
| Науковий ступінь | кандидат педагогічних наук |
| Знання мов | російська |
| Титул | олімпійський чемпіон |
| Військове звання | полковник |
| Партія | КПРС[5] |
| Родичі | батько — Жаботинський Іван Пилипович, мати — Жаботинська (Северин) Єфросинія Данилівна, брат — Жаботинський Володимир Іванович |
| Діти | Руслан, Вілен |
| Зріст | 194 см[6] |
| Нагороди |                    |
| Олімпійські медалі | |||
| Представник СРСР | |||
|---|---|---|---|
| Важка атлетика | |||
| Золото | 1964 Токіо | Суперважка кат. | |
| Золото | 1968 Мехіко | Суперважка кат. | |
За спортивну кар'єру встановив 19 світових рекордів[7].
Remove ads
Леонід Жаботинський народився 28 січня 1938 року в селі Успенка Харківської області (нині в межах смт Краснопілля Сумської області)[1].
Довгий час мешкав у Запоріжжі і називав його своїм рідним містом.
До важкої атлетики Л. Жаботинський прийшов з легкої атлетики (штовхання ядра), а також займався боротьбою та боксом.
5 серпня 1962 на змаганнях VIII всесвітнього фестивалю молоді і студентів у Гельсінські Жаботинський переміг у важкій вазі, піднявши в сумі триборства 480 кг.
2 серпня 1963 на Спартакіаді народів СРСР український важкоатлет Л. Жаботинський установив світовий рекорд, піднявши в ривку 165 кг.
24 березня 1964 на змаганнях у Москві встановив світовий рекорд у ривку, показавши результат 168,5 кг, і поштовху − 213 кг; установив рекорд світу в класичному триборстві, показавши результат 560 кг. 20 жовтня в Токіо (Японія) на олімпійських змаганнях Жаботинський здобув золоту медаль серед важкоатлетів з результатом 572,5 кг і встановив новий світовий рекорд у поштовху штанги, показавши результат 217,5 кг. [Архівовано 29 червня 2016 у Wayback Machine.]
Довгий час майбутній рекордсмен боровся за першість у радянській команді з Ю. Власовим, поки врешті не переміг. Крапку в їхньому протистоянні булу поставлено 18 жовтня 1964 року в Токіо, коли Ю. Власов визнав свою поразку (був другим у сумі триборства).
13 жовтня 1968 року на олімпійських іграх в Мехіко Жаботинський здобув золоту медаль серед важкоатлетів з результатом 572.5 кг, повторивши свій власний рекорд чотирирічної давнини.[8]
Член КПРС з 1964 року.[9] Тренерами Жаботинського були М. Світличний, Ю. Айзенштадт, А. Медведєв.[1] Уважав одним зі своїх учителів Давида Ехта[10].
Після чотирирічної перерви через хворобу (1969—1973) зумів повернутися у «великий спорт».[11]
21 лютого 1974 року на Чемпіонаті Збройних Сил СРСР встановив свій останній — 19-й світовий рекорд, піднявши в ривку 185.5 кг.[7]
З вересня 2015 р. чотири місяці перебував у багатопрофільній лікарні «Вітацентр» у Запоріжжі з приводу перелому ноги, переніс операцію, після чого стався мікроінсульт, потім заразився грипом, що призвело до тромбозу кишки. 13 січня переніс операцію з видалення частини тромбованої кишки.[12] Помер в ніч на 14 січня 2016 року в Запоріжжі[13][14]. 16 січня 2016 похований на Першотравневому кладовищі в Запоріжжі.
Remove ads
З професіонального спорту пішов у середині сімдесятих.
- 1975 року Жаботинський переїхав до Москви, працював старшим офіцером спорткомітету Міністерства оборони СРСР, тренером збірної команди Збройних сил.
- З 1987 до 1991 року служив військовим радником з питань спорту на Мадагаскарі.
- Потім працював проректором Московського інституту підприємництва і права. В інтерв'ю 2010-х років названий «генерал-майором», «генералом ФСБ».[15][16]
Мав двох синів Руслана й Вілена, які нині живуть у Запоріжжі.
Remove ads
- Жаботинський був кумиром юного Арнольда Шварценеггера[2]. Під час візиту Жаботинського до США на запрошення Шварценеггера Арнольд йому сказав:
«З самого дитинства я за тебе вболівав. Навіть під час токійської Олімпіади, хоча там виступали Норберт Шеманскі і Губнер. За них теж, звичайно, переживав, але мені чомусь хотілося, щоб виграв ти…»
- Щорічно в Запоріжжі проводяться турніри на призи Леоніда Жаботинського.
- Вулиця Леоніда Жаботинського в його рідному місті Запоріжжя[17][18].
- 20 жовтня 2016 року встановлена пам'ятна дошка відомому важкоатлету, за адресою: вулиця імені Леоніда Жаботинського, 20[19].
- 26 жовтня 2017 року відкрито пам'ятник Леоніду Жаботинському, який виготовлений з бронзи у натуральний зріст 1,93 м. Автор пам'ятника — харківський скульптор Ельданіз Гурбанов. Пам'ятник розташований на Алеї почесних громадян міста Запоріжжя, в парку Трудової Слави поруч з центральною магістраллю міста — на Соборному проспекті[20].
Remove ads
Remove ads
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
Remove ads