Епіфеноменалізм

Епіфеноменалі́зм (від епіфеномен — вторинне явище) — теорія у філософії свідомості, яка полягає в тому, що ментальні феномени викликані фізичними процесами в мозку, а не є зовнішніми причинами. Таким чином, враження про те, що думки, почуття і відчуття впливають на фізичні процеси, є певною мірою ілюзорним. Приміром, не почуття страху є причиною підвищення серцебиття, а обидва процеси є симптомами загальної фізіологічної причини.

Історично епіфеноменалізм виник як спроба розв'язання проблеми картезіанського дуалізму — яким чином могли б взаємодіяти розум і тіло. Ламетрі , Лейбніц і Спіноза намагалися кожен по-своєму розв'язати цю проблему. Ідею про те, що навіть якщо тварина була б свідомою, це ніяк не вплинуло б на результати її поведінки, навіть для тварин рівня людини, була вперше висловлена ​​Ламетрі. Гакслі порівнював ментальні феномени зі свистком локомотива:

Свідомість тварин здається пов'язаною з механізмом їхнього тіла, просто як побічний продукт його роботи, і вона цілком не має жодної влади змінювати цю роботу, так само як паровий свисток, який супроводжує роботу локомотивного двигуна, не впливає на його механізми. Їхнє бажання, якщо вони таке мають, є емоцією, яка вказує на фізичні зміни, а не причиною таких змін.^[1]

Оригінальний текст (англ.)

The consciousness of brutes would appear to be related to the mechanism of their body simply as a collateral product of its working, and to be as completely without any power of modifying that working as the steam-whistle which accompanies the work of a locomotive engine is without influence upon its machinery. Their volition, if they have any, is an emotion indicative of physical changes, not a cause of such changes.

Епіфеноменалізм в основному знайшов свою нішу в методологічному або науковому біхевіоризмі. Замість прийняття позицій елімінативізму або фікціоналізму, позицій, який заперечують наявність внутрішніх ментальних феноменів, біхевиорист міг прийняти позицію епіфеноменалізму. Однак, до 60-х років 20 століття біхевіоризм зіткнувся з низкою проблем і поступився місцем когнітивізму^[2].

Усе ж, з часів когнітивної революції деякі філософи^[хто?] висловлювалися на підтримку однієї з форм епіфеноменалізму. Сучасніші версії стверджують, що тільки суб'єктивні аспекти ментальних станів є епіфеноменами^{[джерело?]}.

Примітки

1. Huxley, T. H., 1874, “On the Hypothesis that Animals are Automata, and its History”, с.5
2. Шкляр, Л. Є. (2003). Бігевіоризм. Енциклопедія Сучасної України. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. Процитовано 10 березня 2025.

Посилання

• Epiphenomenalism, Stanford Encyclopedia of Philosophy [Архівовано 9 грудня 2020 у Wayback Machine.]