Ельфріде Єлінек

Ельфрі́де Єлі́нек (нім. Elfriede Jelinek; нар. 20 жовтня 1946, Мюрццушляґ) — австрійська письменниця та феміністка, нагороджена Нобелівською премією з літератури в 2004 році за «музичний потік голосів і протиголосів у романах і п'єсах, які з надзвичайною мовною ревністю розкривають абсурдність кліше суспільства та їх підкорюючу силу».

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Єлінек.

Ельфріде Єлінек
Elfriede Jelinek
Народилася	20 жовтня 1946(1946-10-20)[1][2][…] (78 років) Мюрццушляґ, Штирія, Окупація Австрії союзниками[1]
Країна	Австрія
Діяльність	драматург, письменниця
Сфера роботи	поезія
Alma mater	Pamerd, Віденська консерваторія[d] і Віденський університет (1967)
Мова творів	німецька
Роки активності	1967-зараз
Напрямок	фемінізм, соціальна критика
Magnum opus	Піаністка (нім. Die Klavierspielerin), (1983)
Членство	Німецька академія мови і поезії
Партія	Комуністична партія Австрії (1991)
Батько	Friedrich Jelinekd
Родичі	Walter Felsenburgd
У шлюбі з	Gottfried Hüngsbergd
Автограф
Премії	Нобелівська премія з літератури (2004)
Сайт: elfriedejelinek.com
Ельфріде Єлінек у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія

Народилася у місті Мюрццушляґ (Штирії). Батькові чесько-єврейського походження вдалося уникнути переслідувань під час Другої світової, оскільки він працював на стратегічно важливих хімічних підприємствах. Кілька десятків інших рідних стали жертвами Голокосту. Мати, яка жила в родині письменниці навіть коли та подорослішала, походила з колись процвітаючої віденської родини.

Сама Єлінек вважає, що дитиною постраждала від занадто обмежувальної освіти у віденській католицькій школі при монастирі. Мати планувала кар'єру доньки як музичного вундеркінда, тому з раннього віку Ельфріде навчалася у класах фортепіано, органа, скрипки, гітари та альта. Єлінек продовжила музичну освіту у Віденській консерваторії, яку закінчила як органістка. Також вивчала історію мистецтва та драми у Віденському університеті, але змушена була покинути навчання через нервовий зрив.

Єлінек почала писати вірші у ранньому віці. Літературний дебют письменниці відбувся у 1967 році зі збірки «Тіні Лізи» (нім. «Lisas Schatten.»)

На початку 1970-х бере шлюб з Готтфідом Хюнсбергом.

Українською мовою перекладено романи «Коханки», «Піаністка», «За дверима», «Хіть», збірку «Смерть і діва».

Роман «Піаністка» екранізовано в 2001 р. австрійським режисером Міхаелем Ганеке. Головні ролі виконали Ізабель Юппер (Еріка Когут) та Анні Жірардо (мати).

Романи

• 1970 — «Ми — принада, дитинко!» (Wir sind Lockvögel baby!)
• 1979 — «bukolit. hörroman»
• 1972 — «Міхаель. Книга для молоді інфантильного суспільства» (Michael. Ein Jugendbuch für die Infantilgesellschaft)
• 1975 — «Коханки» (Die Liebhaberinnen)
• 1980 — «Зневажені» («За дверима» в українському перекладі) (Die Ausgesperrten)
• 1983 — «Піаністка» (Die Klavierspielerin)
• 1985 — «Oh Wildnis, oh Schutz vor ihr»
• 1989 — «Хтивість» («Хіть» в українському перекладі) (Lust)
• 1997 — «Діти мерців» (Die Kinder der Toten)
• 2000 — «Пожадливість» (Gier)

П'єси

• 1977 — «Що сталося після того, як Нора покинула свого чоловіка, або Підпори суспільств» (нім. Was geschah, nachdem Nora ihren Mann verlassen hatte, перекладено українською у 2012 році)
• 1981 — «Клара Ш.» (Clara S.)
• 1983 — «Міський театр» (Burgtheater)
• 1984 — «Хвороба, або Сучасні жінки»
• 1987 — «Президент Абендвінд» (Präsident Abendwind)
• 1988 — «Хмари. Дім» (Wolken. Heim)
• 1991 — «Totenauberg»
• 1994 — «Ресторан для туристів» (Raststätte)
• 1996 — «Stecken, Stab und Stangl»
• 1998 — «Ein Sportstück»
• 1998 — «Він як не він» (er nicht als er)
• «В Альпах» (In den Alpen)
• «Das Werk»
• «Драми принцес» (Prinzessinnendramen)
• 2003 — «Bambiland»
• 2007 — «Заздрість: Приватний роман» (Neid: Privatroman)

Нагороди

• 1998 — премія ім. Ґеорґа Бюхнера
• 2002 — Мюльгаймська премія з драматургії (за Macht Nichts)
• 2003 — премія ім. Ельзе Ласкер-Шюлер
• 2004 — премія з критики ім. Лессінґа
• 2004 — Мюльгаймська премія з драматургії (за Das Werk)
• 2004 — Нобелівська премія в галузі літератури

Переклади українською

• Єлінек Е. Піаністка : роман: лауреат Нобел. премії з л-ри 2004 р. / Ельфріда Єлінек; пер. з нім. Наталки Сняданко. — Х.: Фоліо, 2011. — 381 с. — (Бібліотека нобелівських лауреатів). — ISBN 978-966-03-5824-9.
• Єлінек Е. Що сталося після того, як Нора покинула свого чоловіка, або Підпори суспільств / Ельфріде Єлінек; пер. з нім. Тимофій Гаврилів. — Львів: ВНТЛ-Класика, 2012.
• Єлінек Ельфріда, Х.: Коханки; Фоліо; 2012; 223 с. (Карта світу)
• Єлінек Ельфріда, Х.: Хіть; Фоліо; 2012; 287 с. (Карта світу)
• Єлінек, Ельфріде. «За дверима» / Ельфріде Єлінек; з нім. пер. О. Курилас. — К.: Вид-во Жупанського, 2013. — 216 с. ISBN 978-966-2355-41-3
• Єлінек, Ельфріда. "Смерть і Діва" / Ельфріде Єлінек; з нім. пер. Олександри Григоренко. - Чернівці: Книги ХХІ, 2015. - 128 с. ISBN 978-617-614-093-1

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #119001802 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.

   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. SNAC — 2010.

   d:Track:Q29861311

Посилання

• Тимофій Гаврилів. Єлінек. Перекладено українською [Архівовано 16 квітня 2014 у Wayback Machine.] // Збруч, 16 квітня 2014.
• Тимофій Гаврилів. Добра вість зі Стокгольма [Архівовано 29 вересня 2007 у Wayback Machine.] // Поступ, № 486, 9 жовтня 2004.
• Нобелівська премія з літератури дісталася «Піаністці» [Архівовано 28 грудня 2005 у Wayback Machine.] // «День», № 184, 13 жовтня 2004.
• Любов Якимчук. Рима до слова «дрек», або Неприємна нобеліатка Єлінек [Архівовано 15 травня 2017 у Wayback Machine.]
• Корнелія Рабіц, Захар Бутирський. Фукусіма на сцені: прем'єра Ельфріди Єлінек у Кельні // DW, 3 жовтня 2011.
• Ельфріде Єлінек. З неволі чи з волі візьму тебе я. Про «Антихриста» Ларса фон Трієра [Архівовано 15 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Простори, переклад Катерини Міщенко, 11 січня 2010.
• Тимофій Гаврилів. Що сталося? Про Єлінек в українському контексті // Простори, 02 травня 2012.