Електропіч

Електропі́ч (англ. electric furnace) — електротермічний пристрій, що має закритий робочий простір, в якому здійснюється процес електронагрівання^[1].

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Піч (значення).

Нагріті у термічній камерній електропечі опору деталі перед гартуванням

Може використовуватись як електричний побутовий чи промисловий пристрій для температурної обробки якогось об'єкта чи проведення досліджень, підтримання технологічного процесу тощо, які передбачають наявність середовища з підвищеною температурою.

Класифікація

Металурги біля відкритої індукційної печі

Схематичний переріз електродугової печі

В основу класифікації електропечей покладено найзагальнішу ознаку, яка в багатьох випадках визначає всі інші конструктивні особливості — спосіб перетворення електричної енергії в теплову. За цією ознакою всі електричні печі можна розбити на чотири групи: печі опору, дугові печі, індукційні печі і установки електроннопроменевого нагріву:

• електропіч опору — електропіч, в якій електротермічний процес здійснюється з застосуванням електронагрівання опором^[1];
• електродугова піч — електрична піч, де метали або інші матеріали плавлять теплом електричної дуги^[2];
• індукційна електропіч — електропіч, в якій електротермічний процес здійснюється з застосуванням індукційного нагрівання (електронагрівання електропровідного завантаження в електромагнітному полі, яке відбувається внаслідок явища електромагнітної індукції)^[1];
• електронно-променева піч — електропіч, в якій електротермічний процес здійснюється з застосуванням електронно-променевого нагрівання (електронагрівання шляхом опромінювання завантаження фокусованим електронним променем, що звичайно здійснюється у вакуумі)^[1].

Див. також

• Електрометалургія