Експериментальний фільм, або Експериментальний кінематограф — термін для позначення низки кінематографічних рухів, які загалом значно відрізняються від традиційного кіно, від масового кіносередовища.[1] Цей технічний термін стосується опису не загальних тенденцій розвитку кінематографа, на яких фокусується історіографія кінематографа, а на експериментальний аспект. Він торкається таких понять як експериментальна кіноробота, експериментальний досвід, експериментаторські пошуки у сфері кіно, експериментальна кінокартина, формально-естетські експерименти, експериментальне оброблення знятого, режисер-експериментатор, експериментальний проект і тд. Часто також вживають терміни авангард та підпільне кіно, які в той же час мають також і інші значення. Часто експериментальні фільми мають нелінійний розвиток, звукова доріжка може бути асинхронною, чи навіть відсутньою, можуть використовуватись незвичні спецефекти, тривалість фільму може бути дуже довгою(десятки годин — напр. Cinématon 150 годин), чи дуже короткою(1 секунду -напр. «one-second movie»). Короткометражне кіно завжди було сферою експериментів, і досвідчені режисери часто звертаються до цієї форми кіно, щоб зняти некомерційну, експериментальну роботу з метою пошуку нових засобів вираження, реалізації власних ідей, незважаючи на комерційний успіх фільму тощо.
Приклади
- Енді Воргол — Empire, Eat[en], Blow Job[en].
Див. також
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.