Драк Матвій Ілліч

Матві́й Іллі́ч Дра́к (нар. 17 (30) жовтня 1887(18871030), Вінниця — 20 липня 1963, Київ) — український театральний художник, сценограф. Заслужений артист УРСР (1940), заслужений діяч мистецтв УРСР (1943).

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Драк.

Драк Матвій Ілліч
Народження	17 (30) жовтня 1887(1887-10-30) Вінниця
Смерть	20 липня 1963(1963-07-20) (75 років)
	Київ
Країна	Російська імперія →  УНР →  СРСР
Навчання	Одеське художнє училище
Діяльність	художник
Партія	КПРС
Діти	Драк Абрам Матвійович
Нагороди	Заслужений артист України

Життєпис

Один із засновників, згодом головний художник та сценограф Київського українського драматичного театру ім. І Франка. 1940 — У театрі працював з 1920 по 1949 рік, спільно з Гнатом Юрою створив чимало спектаклів — так, у листопаді 1924 відбулася прем'єра «97» по Миколі Кулішу (режисер Юра, художник Драк). Також працював в Київському театрі юного глядача на Липках.

Театральним декоратором почав працювати з дитинства — вже 1900—1901 років був декоратором у антрепренера Заречного^[1].

Постійно почав працювати театральним декоратором в 1907 році у Вінниці, одночасно навчаючись з 1904. 1910 року закінчив Одеське художнє училище (викладачі К. Костанді, Г. Ладиженський), 1914 — Мюнхенську академію мистецтв (викладач Франц фон Штук).

1914—1920 — працював у Петербурзі, Москві, Пскові.^[1]

Працював із майбутнім архітектором Йосипом Каракісом над створенням декорацій.

В театрі ім. І. Франка працював з 1920 до 1949 року.

Після війни влада розгорнула боротьбу з «безродними космополітами». В кожному колективі обов'язково треба було викрити таких «ворогів». У франківців під нищівну критику, яка могла закінчитися дуже сумно, потрапили художник Матвій Драк та режисер Борис Балабан. Останнього звинувачували у зв'язках з «ворогом народу», «буржуазним націоналістом» Курбасом (хоч викривали як космополітів). Три дні виступали в основному малоосвічені робітники і державні уповноважені. Амвросій Максиміліанович слухав-слухав, а тоді встав і сказав: «Що ви причепились до Матюші? Художник робить те, що йому накаже режисер. Борис при Курбасі був хлопчиськом на побігеньках, а я працював у Леся головним артистом, то починайте з мене, а не з них». На тому все й скінчилось.

Оформлення спектаклів

• «На дні» (1920),
• «Овече джерело» (1922),
• «Фуанта Овехуна» (Лопе де Вега, грудень 1922),
• «97» (1924),
• «Fata morgana» за М. Коцюбинським (інсценізація та постановка Костя Кошевського, художник — М. Драк, музика Н. Прусліна);
• «Лісова пісня» по Лесі Українці (1926),
• «В степах України» (1940),
• «Фронт» (1942),
• «Сто тисяч» Карпенка-Карого (1947),
• «Мартин Боруля» Тобілевича (1949),
• «Глитай або павук» Кропивницького (1952).

Джерела

Драк Матвій Ілліч. 1887—1963 // Сценографія. Пошуки власної естетики. 1920—2020 / упоряд. А. І. Александрович-Дочевський ; текст. О. В. Ковальчук. — Київ: ВД «Антиквар», 2019. — С. 27— 28 : іл.

Примітки

1. О. Борщаговський. Молодість театру. З минулого театру ім. Ів. Франка // Театр, № 2, лютий 1940. — с. 9. Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 14 березня 2020.

Посилання

• Лексика. Драк Матвій Ілліч [Архівовано 28 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• Інститут історії України [Архівовано 29 червня 2016 у Wayback Machine.]
• Серед франківців. День