Дофіне

45°23′00″ пн. ш. 5°44′00″ сх. д.

Дофіне
Прапор	Герб
Дата створення / заснування	1349
Країна	Франція
Столиця	Гренобль
Місце розташування	Окситанія
Територія перекривається з	Дром, Ізер і Верхні Альпи
Історичний період	середньовіччя
Час/дата припинення існування	1790
Площа	19 931 км²
Дофіне у Вікісховищі

Дофіне́ (фр. Dauphiné) — історична провінція на південному сході Франції; департаменти Ізер, Дром, Верхні Альпи. Площа близько 20 тисяч км². Головне місто — Гренобль.

Географія

Дофіне зрошується двома притоками Рони — річками Дром та Дюранс. У східній частині (Верхнє Дофіне) розташовані Котські Альпи. Тут знаходиться багата на глетчери гора Пельву висотою 4103 м. Дофіне належить до наймальовничіших місцевостей Франції. Основне виробництво — сільськогосподарська продукція (зернові, вино, масло, сіно, коноплі, шовковиця, шовк.

Історія

З часів Юлія Цезаря територія майбутнього Дофіне, на той час населена кельтським племенем аллоброгів, перебувала під владою Риму в складі провінції Нарбонська Галлія. Після розвалу Західної Римської імперії територія складала південну частину Бургундського королівства, разом з яким увійшло до складу Франкської держави. З 880 року Дофіне належало Арелатському королівству. З 1032 року й до середини XIV століття — у складі Священної Римської імперії. Середньовічне Дофіне було своєрідним буфером між Французьким королівством та Савойським герцогством.

Графи Альбонські, що мали посаду сенешаля Арелатськї держави, з 1142 року носили титул дофінів (можливо, від зображення дельфіна на їхньому гербі), а їх володіння отримало назву В'єннський дофінат. Перша династія дофінів згасла в кінці XII століття. Спадкоємиця роду, Беатриса Альбонська, одружилася з герцогом Бургундським, а її син Гіг VI Андре (пом. 1237), став засновником другої, Бургундської династії дофінів. Останньою спадкоємицею цієї династії була Анна (пом. 1293), сестра Гіга VII (пом. 1282). Анна була одружена з Юмбером I де Ла Тур-дю-Пін (пом. 1307), їхній син, Жан II (пом. 1319), заснував третю династію дофінів. Останнім представником її був Юмбер II (пом. 1355)

У 1349 році значні борги та смерть єдиного сина та спадкоємця, підштовхнули Юмбера II до продажу Дофіне королю Франції Філіпу VI згідно з умовами договору, укладеного його протонотарієм Амбларом де Бомоном. Головною умовою продажу було те, що спадкоємець престолу Франції буде носити титул дофін, що і дотримувалось з того часу аж до Французької революції. Першим дофіном Франції став онук Філіпа, майбутній король Карл VI , що отримав титул «дофін» при народжені^[1]. Титул також надавав дофіну формальну владу над Дофіне як апанаж і Карл V провів дев'ять місяців на своїй новій території.

Угода Юмбера також передбачала, що Дофіне буде звільнений від багатьох податків (наприклад, габель); це положення було предметом багатьох подальших парламентських дебатів на регіональному рівні, оскільки місцеві лідери намагалися захистити цю регіональну автономію та привілей від нападів з боку Французької держави.

Всупереч угоді, за якою Дофіне приєдналося до Франції, воно поступово втратило більшість своїх привілеїв та повністю злилося з Францією. Титул дофіна став носити старший син короля.

Примітки

1. Charles VI le Fou (фр.). Paris: France pittoresque. Архів оригіналу за 12 червня 2015.

Література

• Pfeiffer, Thomas, Le Brûleur de loups, Lyon, Bellier, 2004.
• Félix Vernay, Petite Histoire du Dauphiné, 1933.

Посилання

• Дофіне // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Les représentants du peuple en mission dans le Dauphiné durant la Révolution
• Le Dauphiné et les départements qui en résultèrent [Архівовано 21 грудня 2014 у Wayback Machine.]